Положительных сторон политики закрытости Китая и Японии не было. Эта политика привела к глубокому отставанию этих стран от стран Запада. Правители Китая и Японии полагали, что изоляционизм их от колонизации, но, как показывает пример Китая, эти ожидания были напрасны: Китай был поделен на сферы влияния европейскими державами. Япония избежала этой судьбы благодаря реформам Мэйдзи, которые означали глубокую модернизацию страны и заимствование многих технологий с Запада, то есть, эти реформы были противоположны политике изоляции.
Найвиднішим представником цього релігійного і національного відродження Чехії був Ян Гус (1369-1415). Він походив з селянської сім'ї і провів ранню молодість в південно-західному кутку Чехії, де жили поруч і чехи, і німці, і між обома народностями відбувалися постійні чвари. Закінчивши курс в Празькому університеті, Гус став священиком і проповідником у Віфлеємській каплиці в Празі, навмисне заснованої для чеської проповіді. Разом з тим він зайняв І місце професора в університеті, де дуже скоро висунувся і був ректором, став на чолі чеської партії, якраз в той час, коли ще там йшла боротьба між «націями». Повчання та лекції Яна Гуса користувалися великим успіхом у слухачів. Проповідуючи у Віфлеємській каплиці для народу, він, крім того, виступав проповідником і при королівському дворі, і на з'їздах чеського духовенства. У своїх богословських заняттях він стояв спочатку на строго католицькій точці зору, але мало-помалу став засвоювати деякі погляди Вікліфа, твори якого близько 1400 р. дуже поширилися серед магістрів Празького університету. Гус не поділяв поглядів Вікліфа, що стосувалися, напр., Євхаристії, але разом з англійським реформатором він думав, що Святе Письмо є єдине джерело віри. Коли частина Празького духовенства почала звинувачувати вчення Вікліфа в єресі, був влаштований диспут, на якому Гус доводив, що багато положень англійського богослова прямо передавалися невірно його противниками. Це справило неприємне враження на архієпископа, а йому скаржилися на Гуса ще й багато священиків, яких Ян Гус засуджував за те, що вони з бідних брали гроші при здійсненні для них треб. Архієпископ позбавив його звання проповідника на з'їздах духовенства·, потім йому було заборонено і священствувати. Тим часом твори Вікліфа були засуджені церковною владою, але Празький університет протестував проти цього, доводячи неправильність багатьох мотивів такого заходу. За такий захист Вікліфа Гус був відлучений від церкви і викликаний в Рим до відповіді, і тільки заступництво короля (Вацлава), який любив Яна Гуса, поки врятувало його від переслідування. Це сталося вже тоді, коли великий розкол ускладнився появою третього Папи. Один з сперечалися за владу пап (Іоанн XXIII) оголосив проти теснив його короля неаполітанського хрестовий похід з відпущенням гріхів всім, хто буде сприяти папству. Гус виступив проти папської булли про індульгенції на диспуті, де оскаржував їх законність і доводив шкоду від них для моральності. Те ж саме говорив він і в своїх проповідях у Віфлеємській каплиці. Головні свої докази він запозичив при цьому прямо з творів Вікліфа. На бік Яна Гуса стали і студенти, і багато городян. У Празі почалися хвилювання; папська булла була спалена; три ремісники, кричали в церкві, що папська булла-один обман, були страчені; над Прагою був оголошений інтердикт. Мало-помалу народне бродіння стало поширюватися і поза чеської столиці. За бажанням короля Гус повинен був залишити Прагу, але це тільки дало йому можливість проповідувати і в інших місцях Чехії. Тоді ж він написав твір» про Церкву", запозичивши основні його погляди знову‑таки у Вікліфа. Шум, який справили празькі події, поширився далеко за межі Чехії, і брат чеського короля Сигізмунд, колишній тоді імператором в Німеччині і разом з тим спадкоємцем чеського престолу, знайшов за потрібне втрутитися в цю справу, скликавши собор, на який з'явився б і Гус.
С середины XVI в. в Европе католическая церковь сумела организовать противодействие Реформации. Развернулась контрреформация, которая привела к подавлению протестантизма в части Германии, Польше. Были пресечены попытки реформации в Италии и Испании. Однако протестантизм утвердился на значительной части территории Европы. Под его влиянием сформировался новый тип личности, с новой системой ценностей, с новой трудовой этикой, с новой, более дешевой организацией религиозной жизни. И это, бесспорно развитию буржуазных общественных отношений. Совокупность всех этих факторов обусловила переход ряда европейских стран от традиционного общества, основанного на натуральном хозяйстве, со статичными социальными образованиями и господством