В нашей стране происходит переход от индустриального к информационному обществу и вот несколько доказательств этому:
Для начала определим отличительные черты информационного общества. Сюда относятся:высокий уровень информационных потребностей всех членов общества и фактическое их удовлетворение для основной массы населения. Высокая информационная культура. Свободный доступ каждого члена общества к информации, и если ограниченный, то только информационной безопасностью личности, групп и всего общества. Мы не можем представить информационное общество без единого информационного пространства, доминирования новых технологических укладов в экономике, которые обязательно базируются на массовом использовании сетевых информационных технологий. В информационном обществе информационным ресурсам отведена особая роль, а в обществе все больше возрастает роль инфраструктуры в системе производства, а также усиление тенденций к совместному функционированию в экономике. В таком обществе происходит фактическое удовлетворение потребностей общества в информационных продуктах и услугах. В этом обществе обязательно есть высокий уровень образования, который существует из-за расширения возможностей систем информационного обмена, повышенной роли квалификации, профессионализма. В таком обществе обязательно существует высокая значимость проблем обеспечения информационной безопасности личности, наличие эффективной системы обеспечения прав граждан и социальных институтов на свободное получение, распространение и использование информации.Таким образом, в России, конечно, никакого информационного общества нет. Но переход осуществляется. Да, в России высокий уровень высшего образования, но совсем не из-за возможностей систем информационного обмена. Информационные ресурсы сегодня в России воспринимаются как иностранные агенты, а не что-то естественное. Но вместе с тем, человек может удовлетворить потребности в информационных продуктах.
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
потому что улицы были узкие и люди быстро заражались, также они выкидывали трупы в переулках
Объяснение:
честно не помню но вроде правильно, ничего не обещаю