5. 234
Під час Великої Французької революції ХVІІІ ст (1789-1799). відбувалися термідоріанський переворот, якобінська диктатура, страта короля.
1. Паризька Комуна – 1878;
5. Франко-прусська війна – 1870-1871;
6. Липнева монархія – 1830.
14. ГЖБАВ
1. декабристи – Г) І покоління російських дворян-революціонерів
2. карбонарії – Ж) члени таємних революційних організацій італійських офіцерів, борців за незалежність
3. славянофіли – Б) суспільно-політична течія в Росії, вважали, що Росія розвивається своїм особливим шляхом
4. ліберали – А) суспільно-політ. течія в Росії, прихильники західно-європейського шляху розвитку
5. консерватори – В) противники реформ, вважали головним спокій і стабільність у державі
Зайвий вiдповiдь: Д)
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.