ІЗ РЕЗОЛЮЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ (З’ЇЗДУ) З’їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу... Єдиною формою державного устрою з’їзд вважає федеративну й демократичну Республіку Російську.., одним з основних принципів української автономії — повне забезпечення прав національних меншин, які живуть в Україні.., визначає за Російськими Установчими зборами право санкції... автономії України, але прихильники нового ладу з меншими народностями України мають негайно творити підстави для її автономного життя... З’їзд вважає, що кордони між державами повинні бути встановлені згідно з волею пограничної людності.., протестує проти претензій на землі непольські, заявлені Тимчасовою Польською державною радою.., [доручає Центральній Раді] взяти ініціативу союзу тих народів Росії, які домагаються націо нально-територіаль ної автономії [і] подати конкретні домагання Тимчасовому уряду.., організувати комітет для вироблення проекту автономного статуту України, який має бути поданий на затвердження конгресові України...
Запитання до документа
1) Як у документі визначено шляхи розбудови державності україни?
2) Як у резолюції визначалося ставлення до прав національних меншин в Україні?
При царе Навуходоносоре II (6 в. до н.э.) Вавилон достиг величайшего расцвета. Во дворце, стены которого были украшены синими и бирюзовыми изразцами с золотисто-желтыми рельефами, царь для своей жены устроил знаменитые висячие сады. Сады размещались на широкой четырехъярусной башне, внутри каждого яруса были сделаны кирпичные своды. Террасы, выложенные из огромных каменных блоков, сверху были покрыты слоем камыша и залиты асфальтом. Далее шел слой двойного кирпича, поверх которого лежали свинцовые пластины. Слой плодородной почвы, уложенный поверх этих конструкций, позволял высаживать разнообразные растения. Ярусы садов поднимались уступами и соединялись между собой лестницами, выложенными плитами розового и белого камня. Для поливки растений целый день качали воду из Евфрата. Растения ближних и дальних стран, деревья, пальмы, цветы, вознесенные на большую высоту сложными конструкциями, – все это производило неизгладимое впечатление на людей того времени, сады в пыльном засушливом Вавилоне казались чудом. Проходили столетия, город пришел в упадок, ушли в вечность знаменитые сады. Легенда превратила их в висячие сады Семирамиды (асс. Шаммурамат) – легендарной основательницы Вавилона, которая жила значительно раньше