После смуты с 20-х по 50-е гг. 17 в. Россия восстанавливала разоренное хозяйство. Начинается активное освоение земель, производивших товарный хлеб, - Поволжья, Сибири, Черноземья.
В основе социально-экономического развития России лежала политика дальнейшего укрепления феодально-крепостнического уклада. Соборным уложением 1649 г. были отменены «урочные лета», установлен бе сыск беглых крестьян и посадских людей. Это стало фактом окончательного закрепощения крестьян. Основой экономики аграрной России 17 в. становится барщина: работа крестьянина собственным инвентарем в хозяйстве феодала. Крестьяне были обязаны платить оброк или работать на барщине, т. е. находились в личной зависимости от феодала.
В это время происходят изменения в правительственной политике:
1682 г. - отмена местничества, стершая грани между сословными группами и в итоге объединившая дворянство;
1649 г. - признание права наследственной передачи дворянского поместья при условии продолжения наследниками службы в государстве. Таким образом, были объединены две формы собственности - вотчина и поместье.
В 17 в. происходит рост ремесленного производства, чему значительное совершенствование техники и возникновение новых производств: литейного, оружейного, медного. Появилась новая форма производства - мануфактура.
Были внесены поправки в закон, стимулировавшие торговлю. Торговый устав 1653 г. установил единую торговую пошлину и отменил внутренние поборы с купцов. С этой же целью в 1667 г. был принят Новгородский устав, давший дополнительные льготы во внутренней торговле.
Начинают складываться условия образования всероссийского рынка. Товарное производство и торговля становятся причиной возникновения и роста новых российских городов. К окончанию 17 в. Россия достигла высоких показателей в области производства и повышении жизненного уровня.
Экономика России складывалась в противоречивых условиях борьбы феодально-крепостнических устоев и зарождающейся буржуазии.
В политической жизни происходит переход к абсолютизму (концентрации власти). В 1649 г. принимается кодекс законов Российского государства - Соборное уложение. Две его главы посвящены защите прав и престижа царской власти и царского двора. Идет постепенный процесс передачи власти в руки самодержавия. Падают престиж и роль Земских соборов, которые решали вопросы внешней политики, финансов и налогов. С наступлением экономической и политической стабильности отпала необходимость в поддержке самодержавия различными слоями общества. Земский собор постепенно заменился Боярской думой. В 17 в. боярство перестало представлять царскую власть и вместе с дворянством перешло на государскую службу.
Одна из характерных особенностей нарастающего абсолютизма - возникновение централизованного аппарата управления. В 17 в. в России существовала система приказов - учреждений, в которых отсутствовали единые принципы создания указов и распределения функций между ними. В 1654 г. создается Приказ тайных дел, занимающийся контролем над государственными учреждениями и служащими.
В местном самоуправлении происходит концентрация власти в руках воевод, заменивших представителей выборных органов - приказчиков, старост. Уездная власть оказывается под жестким контролем.
В середине 17 в. проведена реформа церкви, необходимость которой была вызвана стремлением к централизации русской православной церкви.
Воссоединение с Украиной, укрепление связей с южнославянскими народами потребовали унификации обрядов и церковных книг. Преобразования патриарха Никона вызвали недовольство верующих, а попытки создания независимой от государства церкви, привели к разрыву с царем. В церкви произошел раскол, который приобрел характер оппозиционного противостояния. В 1666 г. Никон был низложен.
Период гражданский конфликтов в Англии начался в 1642 году с противостояния короля Карла Первого и «Долгого Парламента» , который выдвинул требования по ограничению абсолютизма. Это привело к столкновениям и открытому конфликту в 1642 году, который закончился победой сторонников Парламента при Нейсби и пленением короля шотландцами в 1645 году. После переговоров Шотландия выдала за выкуп Карла в 1647 году. Начались дебаты Парламента с королем . Карл не пошел на уступки и бежал на юго-запад. В 1648 году после сговора с шотландцами вспыхнуло роялистское восстание. Оно было потоплено в крови Кромвелем и Ферфаксом летом этого же года. В начале 1649 года король был казнен за преступления против английского народа.
Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
Объяснение:
Докладніше: Усобиця Святославичів
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.
Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.