Питання про причини промислової революції залишається предметом суперечок серед істориків[16]. Тоді як загальна відповідь на кшталт «промислова революція була закономірним результатом поступового розвитку продуктивних сил» вважається надто загальною й незадовільною, на перший план виходять питання часу і місця: чому промислова революція розпочалася у XVIII столітті, й чому в Англії?
Інституціональні основи промислової революції було закладено Славною революцією 1688 р., яка привела до влади протестантів Вільгельма III Оранського і Марію II (доньку Якова ІІ), які прийняли нове положення конституції, Білль про права 1689 року, що гарантував перевагу влади парламенту над владою монарха.
Винахід парового двигуна був значним фактором у становленні машинного виробництва, але цей винахід стався уже після початку промислової революції, а широке впровадження парової машини у виробництво почалося тільки через кілька десятиліть після винаходу. Тому паровий двигун був важливим чинником росту виробництва лише, починаючи з XIX століття.
Промисловій революції передувало значне зростання населення Англії. Це зростання було пов'язане із британською аграрною революцією. Зростання продуктивності сільського господарства разом із зростанням населення призвели до пауперизації, створення надлишку робочої сили в селах Англії, яка, враховуючи тогочасну політику обгороджування, змушена була шукати роботу в містах. Зростанню населення сприяла також імміграція із Ірландії, де процес пауперизації населення відбувався такими ж швидкими темпами.
Сприятливим фактором для розвитку промислової революції в Англії була розвинута транспортна система, особливо морський і річковий транспорт. Англія — невелика країна, оточена морем, із значною кількістю судноплавних річок, а водний транспорт — найдешевший із усіх видів транспорту. Як зазначав ще Адам Сміт у своїй праці «Багатство народів», економічна виправданість поділу праці визначається розмірами ринку, а розвинутий транспорт значно збільшує ринок, як внутрішній, так і зовнішній. У цьому відношенні Англія мала перевагу над іншими країнами зі значними територіями в глибині суходолу.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людська діяльність: Трактат з економічної теорії
Людвіг фон Мізес провідну роль у здійсненні промислової революції відводить економічній теорії: «Саме ідеї класичних економістів ліквідували перешкоди, які створювалися столітніми законами, звичаями та упередженнями відносно технологічних покращень й звільнили геній реформаторів і новаторів від гамівних сорочок гільдій, опіки уряду та різноманітного суспільного тиску. Саме вони знизили престиж завойовників і експропріаторів та продемонстрували користь ділової активності для суспільства. Жодний з сучасних визначних винаходів не можливо б було використати, якби ментальність докапіталістичної епохи не була б до основини зруйнована економістами. Те, що зазвичай називають „промисловою революцією“, є продуктом ідеологічної революції, спричиненою вченнями економістів. Економісти розірвали старі кайдани: що є нечесним і несправедливим здолати конкурента, виробляючи товари дешевше і якісніше; не можна відмовлятися від традиційних ів виробництва; машини — зло, тому, що спричинюють безробіття; однією із задач цивільного уряду є не допускати збагачення здібних бізнесменів і захищати менш здібних від конкуренції більш здібних; обмеження свободи підприємців за до державного стримування або примусу зі сторони інших громадських сил є засобом для забезпечення добробуту нації. Британська політична економія і французька фізіократія були локомотивами сучасного капіталізму. Саме вони зробили можливим розвиток прикладних природничих наук на благо широких мас»[17].
2. Собственная его императорского величества канцелярия — мощная бюрократическая структура, взявшая под контроль различные сферы внутренней жизни страны. Данная организация состояла из нескольких отделений, наиболее важными из которых были и III отделения:
- отделение руководило работой по кодификации законодательства;
- отделение стало органом политического надзора и сыска. Фактически III отделение стало "государством в государстве", стоящим над всеми иными органами — Сенатом, Государственным советом, министрами. Оно имело широкие полномочия и при Николае Т стало играть решающую роль в жизни страны. Жандармы III отделения, в чьи обязанности было вверено искоренять любое вольнодумие и революционные идеи, стали опорой режима Николая I. Агенты III отделения были внедрены почти во все сферы жизни общества. Первым руководителем III отделения был назначен граф А.Х. Бенкендорф, ставший символом эпохи. В стране сложилась атмосфера подозрительности, доносительства, тотального сыска. Россия официально стала полицейским государством. Созданная при Николае I в 1826 г. политическая полиция стала одним из ведущих государственных органов на протяжении столетия и просуществовала до 1917 г.
3. II отделение собственной его императорского величества канцелярии в течение почти 10 лет провело работу по кодификации всего законодательства России. Данной работой руководил вьшедший из тени известный при Александре I реформатор М.М. Сперанский. Результатом работ отделения и М.М. Сперанского стал выход в 1833 г. 15 томов "Свода законов Российской Империи", где было собрано все законодательство России: с Соборного Уложения 1649 г. до современных Сперанскому законов.
4. При Николае I была проведена реформа образования, суть которой состоит в следующем:
- все школы были разделены на три вида строго по сословному принципу, приходские — для крестьян, уездные — для горожан, гимназии — для дворян;
- в 1835 г. был введен новый Университетский устав, в результате которого университетское образование было жестко подчинено государству, образовательные программы очищались от вольнодумных идей, а сами университеты фактически переходили на казарменное положение.
5. В годы правления Николая I также было усовершенствовано помещичье землевладение и предпринята попытка решить крестьянский вопрос:
- был создан секретный комитет для рассмотрения вариантов решения крестьянского вопроса во главе с П.Д. Киселевым;
- П.Д. Киселевым ставился вопрос об отмене крепостного права, однако он не нашел поддержки императора и дворянства;
- компромиссом стало решение о нераспространении крепостных порядков на крайне западные районы России — Польшу, Финляндию и Прибалтику, а также о праве помещика давать "вольную" некоторым крестьянам по своему усмотрению (впервые была создана возможность официального освобождения части крестьян);
- улучшилось и положение помещиков — были сокращены подати; помещики и дворяне освобождены от телесных наказаний, получивших распространение при Павле I.
6. Несмотря на то, что эра Николая 1 стала временем расцвета русской культуры, в частности, таланта А.С. Пушкина, М.Ю. Лермонтова, Н.В. Гоголя и др., в стране вводилась жесточайшая и обязательная цензура, которая имела два уровня:
- предварительная, когда отсеивались неугодные для режима произведения и публикации;
- карательная — цензура вышедших произведений, в ходе которой "просеивались" вышедшие произведения и наказывались цензоры и авторы вольнодумных произведений, случайно или умышленно первоначальную цензуру.