ответ:
аблай, абилмансур - хан казахской орды - один из государственных деятелей в казахской государственности. до 1743 г. был султаном среднего жуза. после смерти хана абулмамбета аблай становится ханом среднего жуза.
предки аблай-хана происходят от знаменитого основателя казахской орды аз-жанибека, который является потомком джучи-хана, сына чингисхана.
отец абилмансура погиб в бою от рук врагов, и испытавший много горестей и трудностей маленький аблай вырос с раба ораза. абилмансур с юношеских лет проявил свои лучшие качества воина, защитника отечества. он постоянно участвовал в различных сражениях, особенно ярко проявляя мужество на единоборствах. одной из первых крупных побед, принесших ему всеобщую известность, была битва казахских воинов под командованием абулмамбета против джунгар. в этом бою никому не известный двадцатилетний абилмансур в единоборстве убивает шарыша, близкого родственника главного батыра калмыков — хунтайжи калдан-серена.
ставший ханом в двадцать лет, аблай около полувека с честью правил ханством. он был умным политиком, грамотным дипломатом, талантливым полководцем. его основной было укрепление государства. проанализировав военно-политическую ситуацию в соседних государствах, он приступает к осуществлению по объединению всех трех жузов казахского ханства во имя защиты от внешних врагов. в 1743 г. в городе туркестане ханы, султаны, батыры трех жузов объединились под одним ханством и провозгласили аблай-хана ханом казахского ханства.
стратегической аблая, как государственного деятеля, главы государства, было укрепление и дальнейшее независимое развитие казахского государства. осознавая сложность положения, он стремился разрешить данную . его следующим, после объединения народа, шагом, стало строительство взаимовыгодной, безопасной дипломатии с соседними государствами. для достижения поставленной цели аблай проявил незаурядные дипломатические качества и мужество воина-полководца. во время правления аблай-хана, впервые за долгое время между казахами и калмыками было достигнуто соглашение о мире, которого хан добился, находясь в плену у последних. аблай-хан для сохранения мира и независимого развития казахского народа заключил дипломатические соглашения о мире с россией и китаем. заключая договоры, эти сильные государства непосредственно считались с силой и мощью казахского хана. великий стратег ясно представлял хитрую политику и китайских правителей, которые ждали гибели казахского ханства в войне с джунгарами. поэтому после девятилетнего мира с калдан-сереном, он ждал новых войн. вероятность начала войны ускорилась из-за междоусобных распрей внутри джунгарского государства⁰
Старода́вній Рим — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.