ХАН КАСЫМ (1511–1518 ГГ.)
Главная ЕНТ История Казахстана 7 класс Хан Касым (1511–1518 гг.)
КОНСПЕКТ
Казахское ханство при хане Касыме.
Наибольшего могущества Казахское ханство достигло в первой четверти XVI века при правлении хана Касыма, сына Жаныбек-хана. С началом правления его власть в ханстве навсегда перешла к потомкам Жаныбека. Несмотря на то, что ханом до 1511 года был Бурундук-хан, фактически вся власть в государстве находилась в руках султана Касыма. Став ханом, Касым всю свою энергию и действия направил на расширение и укрепление территории Казахского ханства. Главным направлением его внешней политики в начале XVI века была борьба за присоединение к Казахскому ханству присырдарьинских городов.
Бабур писал, что хан Касым крепко держал в своих руках государственную власть, султаны и беки были ему послушны. Мухаммед Хайдар Дулати сообщал, что войско хана Касыма насчитывает 300 тысяч воинов. Народные предания связывают с именем хана Касыма создание свода законов «Қaсым ханның қасқа жолы», или «Проторенный путь хана Касыма».
Внутренняя политика хана Касыма.
Основная этническая территория казахов стала формироваться при хане Касыме, его неслучайно называют собирателем земли казахской. Границы Казахского ханства на юге охватили Присырдарьинский регион и города Туркестанского региона. На юго-востоке были присоединены большая часть Жетысу, долины рек Чу, Таласа, Каратал и Или. На севере и северо-востоке границы от гор Улытау и озера Балхаш доходили до отрогов Каркаралинских гор. На северо-западе Казахское ханство приблизилось к реке Яик (Урал). Численность населения Казахского ханства при Касыме составляла 1 миллион человек.
В начале правления Касыма политико-административным и торгово-экономическим центром Казахского ханства был город Сыгнак. После вхождения Туркестана в состав Казахского ханства он стал столицей. Окончательно Туркестан стал столицей Казахского ханства на рубеже ХVI–ХVII веков.
Внутренняя и внешняя политика хана Касыма была гибкой и дальновидной. Были установлены тесные связи со среднеазиатскими ханствами, Сибирским ханством, народами Поволжья и Русским государством. При правлении Касыма в состав Казахского ханства вошла часть кочевых племен Ногайской Орды.
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
1)б
2) б
3)а
4)б
5)б
6а
7б
8 в
9в
10в
11 б
12а
13 б
14 в
15 а
16 б
17г
18 в
19а
20 б
21 г