Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за до мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.
Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви.
В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною.
В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.
З ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.
Проте почали формуватися національно-релігійні громадські об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.
Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.
Русь крестил князь Владимир Святославич. Он стал новгородским князем в 970 году, а захватил киевский престол в 978 году. В 988 году христианство было выбрано им в качестве религии Киевской Руси. Многое о крещении Руси написано в "Повести временых лет". Согласно этому источнику, князь Владимир принял христианство от Константинопольской Церкви. Многие историки говорят о том, что сам Владимир был крещен в 978 году. Интересен тот факт, что в византийской литературе событие крещения Руси осталось практически незамеченным. В каком году крестили Русь? Согласно "Повести временых лет" крещение состоялось в 988 году, хотя греки утверждают, что оно было на целое столетие раньше. Крещение Руси произошло в тот момент, когда раскол между двумя церквями, а именно между Западной и Восточной, еще до конца не произошел. Однако, уже к тому времени это отделение друг от друга угадывалось в вероучениях и отношениях церковных и светских властей.
1. Владимир Мономах стал одним из организаторов Любечского съезда князей в 1097 году, основными целями которого стали объединение войск для борьбы с половцами и провозглашение принципа "каждый владеет отчиной своей" 2. Владимиром Мономахом было написано дополнение к "Русской Правде" - "Устав Владимира Мономаха", ограничивающий власть ростовщиков и в значительной степени облегчающий положение зависимого населения. 3. Наряду с "Уставом" им было создано "Поучение Владимира Мономаха", являющееся наставлением своим потомкам 4. По поручению Мономаха была создана вторая редакция "Повести временных лет" монахом Киево-Печерского монастыря - Нестором 5. Проводил активную политику династических браков между Рюриковичами.
Внешняя:
1. Владимир Мономах, Святополк и Давыд со своими сыновьями предприняли поход в степь против половцев в 1111 году. Мономах предал этому походу значение крестового похода против язычников-степняков. 2. Владимир Мономах окончательно разбил половцев во время очередного похода в степь в 1116 году, полностью предотвратив их дальнейшие походы на Русь. 3. Династические браки укреплению связей с Европой. Сам Мономах был женат на дочери английского короля - Гите. 4. В 1119 году Владимир Мономах присоединил к Руси Минское княжество.
Становище православної церкви в XVI столітті
Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за до мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.
Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви.
В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною.
В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.
З ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.
Проте почали формуватися національно-релігійні громадські об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.
Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.
Объяснение: