1-й крок - визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в поданому уривку; з'ясуйте, коли відбулися описані події. 2-й крок - визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, що їх описано; поміркуйте, навіщо він свідчить про події; з'ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться у джерелі.
3-й крок - поясніть, у чому є цінність джерела особисто для вас; стисло висловіть своє ставлення до описаних подій і діячів.
ДОКУМЕНТ 1
Зі щоденникових записів Леся Танюка: «Якось одного чудового дня сиділи ми у великій залі інституту, осіб п'ятдесят-шістдесят, аж раптом відчиняються двері й заходить великий гурт екстравагантних молодих людей: художники! Привела їх Алла Горська. Висока, коси хвилями, білий светр, сині брюки спортивного крою. Дуже голосна, життєрадісна - умить усе переінакшила, і за кілька хвилин ми вже говорили про необхідність розвивати мистецтво української театральної афіші, про повернення до джерел і традицій, про необхідність рівнятися на самих себе, на Бойчука і Курбаса, бути гідними наших поетів (всі ті, хто розстріляний), які вже тоді звучали. Власне, з цього приходу і почався справжній Клуб творчої молоді. Художники-нонконформісти принесли із собою дух активного бунту, заперечення старих догматів і форм. А було їх у малярській секції, яку очолила Алла, досить багато, понад двісті чоловік! У клубі вирували пристрасті, - вечори, дискусії, поїздки Україною з метою вивчення і збереження пам'яток архітектури, театральні вистави, розробки десятків проектів...
Потім почалася навала “кіношників”, протоптали стежки до Клубу молоді поети, прозаїки, журналісти, історики, актори київських театрів, комсомольські та партійні працівники. І саме завдяки численній перевазі загону художників набула практичного сенсу основна ідея Клубу творчої молоді - об'єднати молоді творчі сили Києва, вирвати з-під влади. З березня - квітня 1960 р. Клуб заявив себе по всіх усюдах... Алла була душею Клубу, його мотором та організатором».
После смерти Александра I, междуцарствия и жестокой расправы с декабристами на российский престол вступил брат Александра Николай. Годы царствования Николая I расцениваются как "апогей самодержавия". Правительство активно боролось с революционным движением в России и Западной Европе, массовыми народными волнениями, расправлялось с передовыми и прогрессивными идеями и людьми. Главной целью внутренней политики императора стало укрепление и охранение существующего строя. Программа его деятельности определялась фразой, произнесенной им при вступлении на престол: "Революция на пороге России, но, клянусь, она не проникнет в неё, пока во мне сохраниться дыхание жизни". Понимая, необходимость широких преобразований и опасаясь нового революционного всплеска, император провел ряд реформ, которые не затронули основ государственного устройства. Отсюда противоречивость и двойственность политики Николая I: с одной стороны, широкая политическая реакция, с другой - осознание необходимости уступок "духу времени". В целом же, политика Николая I носила консервативный характер на протяжении всего царствования. Главными направлениями деятельности стали: укрепление самодержавной власти; дальнейшая бюрократизация и централизация страны; работа, направленная на создание полицейского государства. Ключевой проблемой оставался крестьянский вопрос. Понимая необходимость отмены крепостного права, Николай не ставил перед собой задачи его ликвидации.