Объяснение:Перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст.
Козацтво виникло на південноукраїнських землях - на території від середнього Подніпров'я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.
Причини виникнення
- Наявність в українському суспільстві окремих в вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.
Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.
Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.
В окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.
Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.
Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.
Етнічний склад козацтва
Основна маса козаків поповнювалася за рахунок українців, були серед них і білоруси, росіяни, молдавани. Трап
У кінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20 % площі) і Російською (80 % площі) імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне, стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станом української культури у XVI столітті, коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів українського суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.
Українська культурна і національна ідентифікація наприкінці XIX ст. формувалась на противагу загальноросійській культурній ідентифікації і була з самого початку тісно пов'язана з фольклорним шаром західно- та південноруської культури. Шанобливе ставлення до малоросійського фольклору породило українофільство, а потім — ідею державної самостійності України. Із самого початку українська національна культура і українська національна ідентичність у тому вигляді, в якому вони формувались у кінці XIX — на початку XX ст., були максимально наближені до самосвідомості, менталітету народних, селянських мас. І це вирішальний момент у розумінні української національної ідентичності[1].
ответ:"Крестовые походы"
Первый крестовый поход:
Годы: 1096-1099 гг.
Участники: крестьяне и городская беднота,рыцари .
Цели: освобождение христианских святынь(гроба Господнего).
Результат: образование Иерусалимского королевства,образованы 4-ре христианских государства на территории Леванта:графство Эдесса ,княжество Антиохия,графство Триполи и Иерусалимское королевство.
Второй крестовый поход:
Годы:1147-1149 гг.
Участники: Конрад III, Людовик VII,рыцари и войска.
Цели : освобождение графства Эдессы.
Результат: поражение крестоносцев и потеря навсегда графства Эдессы.
Третий крестовый поход:
Годы: 1189- 1192 гг.
Участники: Филипп II Август, Фридрих I Барбаросса, Ричард I Львиное сердце, Леопольд V Австрийский,рыцари и войска.
Цели: вернуть Иерусалим.
Результат: Взятие города-порта Акры, Иерусалим остался под властью Саладина,Ричард заключил невыгодный договор с Саладином,христианам было лишь позволено посещать Иерусалим.
Четвертый крестовый поход:
Годы:1202-1204 гг.
Участники: рыцари из Италии и Франции.
Цели: захват и раздел Византии,взятие Константинополя.
Результат: разгром Константинополя, разделение византийских земель ,образование 4-х государств:Латинская империя,королевство Фессалоники,герцогство Афинское и княжество Ахейское.
Объяснение: