На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.
Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.
Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».
Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин із кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.
Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості тощо. У той час, як для жіночого стилю загалом властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка в політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими. Хоча останнім часом гається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.
Подробнее - на -
Объяснение:
Исторические свидетельства дают основание утверждать, что, начиная со II века до н. э., протомонгольские народы (хунну, сяньби, кидани) были знакомы с буддизмом[1]. На территории Иволгинского городища в хуннском захоронении найдены остатки буддийских чёток.
В начале XVII века тибетский буддизм из Монголии проник на север к бурятскому населению Забайкалья. Первоначально был рас среди этнических групп, вышедших незадолго до этого из Халхи — цонголов, сартулов, хатагинов; в конце XVII — начале XVIII века буддизм рас на территории всего Забайкалья. Вторая линия пришла непосредственно из Тибета, из монастыря Лабранг Трашикьил.
Объяснение:
Важным периодом в становлении ярмарок является первая половина XII века. В это время ярмарки получили широкое распространение во Франции, Англии, Швейцарии, Священной Римской империи. До того времени в крупных центрах Ближнего Востока местные ярмарки проводились во время больших религиозных праздников.
В Китае ярмарки приурочивались к религиозным праздникам с XII века до н. э. Они проводились также во время Олимпийских игр в Древней Греции и были регулярными в эпоху Римской империи.
Вероятно, первой известной в Западной Европе стала ярмарка в Сен-Дени под Парижем в 629 году, но к X веку они уже стали повсеместным явлением.
В средневековье ярмарки были одним из важнейших событий в обществе, не только потому, что на них продавались разные товары, но и потому, что купцы приезжали из разных городов, оставались в городе продолжительное время и тратили часть вырученных средств в хостелах, магазинах и т. д. Также люди могли обменяться новостями из отдалённых регионов. На ярмарках присутствовали гадалки, музыканты, трубадуры и т. д. Таким образом, ярмарка была ещё развлекательным центром для людей.
С чрезмерным искусственным стимулированием развития рыночной экономики, ярмарки из центров торговли превратились в выставки посредственных образцов.
Изначально ярмарки проводились для создания нового поселения или города, установления межродовых и народных связей. Вокруг ярмарочных площадей, на средства от торговли, строились храмы, стадионы, театры, кремль и культурные сооружения для народных гуляний. Располагались ярмарки на пересечении торговых путей и дорог. Ярмарки — основное место народной культуры, который создавал и утверждал праздничные, образовательные и деловые программы развития поселений, городов, государств и их союзов.
Ярмарки и по сей день — самый эффективный усилитель любого уровня, форм или фрагмента экономики. Ярмарки являются изначальным и полноценным форматом практики любого вида деятельности, создают наиболее концентрированную празднично-образовательно-деловую среду для создания и открытия новых знаний, совершенствования умений и навыков в любом виде человеческой деятельности.
Все страны-лидеры в выставочно-ярмарочной деятельности — лидеры и в экономике в целом на своих континентах: США, Бразилия, ЮАР, Германия, Китай. До XX века лидером выставочно-ярмарочной деятельности была Российская империя. В середине XX века лидером выставочно-ярмарочной деятельности был СССР.
Все межродовые группы, объединения, организации, предприятия вышли прямо или косвенно (появились в результате взаимодействия групп напрямую вышедших из ярмарки) из ярмарочной среды и являются её преемниками. Проведение ярмарок регулировалось городским правом, хотя изначально городское право создавалось и утверждалось на ярмарках.
К. В. Киселёв, «Ярмарка» (фрагмент), 2004 г.
Становление ярмарок имеет свою многовековую историю. Становление ярмарочной деятельности стимулировало возникновение в структуре экономики уровней базаров и рынков.
Ярмарка имеет универсальное прикладное назначение, посредством торговли — ключевого промысла связывающего рода в народ, даёт импульс для развития признаваемых народом специализаций, профессий или ремёсел. На ярмарках получали народное признание деятели всех видов творчества, искусства, промыслов и ремёсел: купцы торговцы, певцы, борцы, ремесленники в различных видах деятельности. Только после признания народом на ярмарке, специалист в каком либо деле, ремесленник признавался мастером и получал право набирать учеников и преподавать.
Специализированными мероприятиями составляющими ярмарки являются: фестивали, выставки (промышленная выставка, всемирная выставка), олимпиады, [[аукционы]ы, биржи и другие форматы концентрированной публичной деятельности, которые могут проводиться как отдельное мероприятие и относиться к базарному уровню экономики.
Базары усиливали интерес к открытым и созданным на ярмарке основам (базе, традициям), тиражировали признанное на ярмарке — вводили в обиход на рынок, а рынки удовлетворяли спрос, созданный ярмаркой и усиленный базарами. Существует пословица: «Где двое — рынок, где трое — базар, где семеро — ярмарка».
Специализированными ярмарочными мероприятиями создавали спрос на новые изделия и услуги, превращая их в товар — то, что легко и систематически сбывается в значительных количествах, обменивается на другие ценности, в том числе на деньги.
Объяснение: