Відповідь:
Второй ответ это всё что смогла найти))
Пояснення:
1.Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створенням нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.
2.Найбільш яскравим виразником опришківського руху і тут немає сумніву є Олекса Довбуш, уродженець Печеніжина, що недалеко Коломиї, що майже чверть століття наводив жах на поневолювачів народу.(тут хз верно ли)
Відповідь:
Досягнення індійської культури:
Е.створили десяткову систему числення, визначили число π
Ж.використовували більше 200 хірургічних інструментів
Д відкрито Академію наук
З.література створювалася переважно санскритом
Пояснення:
А,Б,В,Г- точно було в Китаї. Те, що це досягнення Індії неправда
Д відкрито Академію наук - ніде не знайшла згадки, але враховуючи що в давній Індії були університети де навчалися 10 тисяч студентів, можна припустити, що це правда
Варіант Е.створили десяткову систему числення, визначили число π. В індії створили нуль, що дозволив використання позиційної системи числення. Не вірно сказати, що в Індії створили десяткову систему числення, бо вона була вже давно, але позиційну десяткову систему числення (та яка існує зараз) дійсно була створена в Індії. Із π не все так однозначно, адже це не було прямо таке відкриття, про нього знали, але обчислювали з різною точністю, китайські математики за до геометричних методів обчислювали його до сьомого знаку після коми, а індійські — до п'ятого. В Стародавньому Вавилоні рахували його як три. Ймовірно Аріхмед першим запропонована обчислення математичним тому це дуже суперечливо говорити, що в Індії визначили число π, хоча якщо не заглиблюватися в дебрі, то чисто теоретично можна припустити, що це мало місце і є правдою.
Ж. використовували більше 200 хірургічних інструментів. Гадки немає скільки тих інструментів було, але в Індії медицина, включно хірургія, були розвинуті, тому йморвіно цей факт правдивий.
З.література створювалася переважно санскритом
Санскрит — стародавня літературна мова, що сформувалася в Давній Індії, й досі використовується. Правда
У каждого из нас есть сокровенное, родное место, в котором мы
родились и выросли, по этому любовь к Родине есть в сердцах каждого из
нас. Просто кто-то чувствует острее и глубже, а другие же в круговороте
повседневной жизни не задумываются об этом. Малые Родины
сливаются в целую страну, к которой каждый ее гражданин испытывает
возвышенные чувства — патриотизм, гордость, восхищение.
В наше время не каждый обладает таким чувством, как любовь к своей
Родине. У некоторых любовь к отечеству проявляется благодаря гордости за
страну. Но если вдруг родную землю, родной край и дом постигнет какая-то
беда или кто-то захочет причинить вред родной Отчизне, то в каждом из нас
проснуться самые, что ни на есть, патриотические чувства, ненависть к врагу,
что посмел причинить вред родному краю.
Любовь к Родине это, по моему мнению, как любовь к матери, у всех
она у нас есть, все мы ее бесконечно любим, просто за то, что она есть.
Конечно, есть тысячи других мам, сотни других стран, миллионы других
малых Родин, но для нас есть только одна та родная, что дала нам жизнь, что
стала для нас единственной.
Однажды в каждом маленьком сердце просыпается любовь к Родине.
Она приходит со временем. Только с возрастом человек понять
своё истинное отношение к Родине. Истинная любовь к Родине, к своему
отечеству не позволяет перейти на "сторону другого государства", на
«сторону обидчика Родины».
У каждого своя родина, и это чудесно. Каждый любит и проявляет
свою любовь по-разному. Даже если не проявляет – это не значит, что любви
нет. Родина – место, где ты не только вырос. Родина понимается сознанием.
Родина чувствуется сердцем. Родина принимает тебя таким, какой ты есть.
Родина всегда отвечает взаимностью. Она просто есть, её нельзя продать или
изменить. Что бы кто ни говорил – пусть признается хотя бы самому себе,
что он любит свою Родину. Её можно только любить и лелеять, заботиться о
ней, привносить в нее только самое лучшее, искоренять то, что ее портит,
ранит, защищать ее так, как защищали бы свой родной дом, свою семью.
Из всего сказанного можно сделать вывод, что наша страна держится
на народе, который в ней живет, и пока мы любим и гордимся ею, она будет
и оставаться нашим родным домом.
Объяснение:
Взял С Интернета