Соціальна структура українського суспільства мала становий характер. Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, міщани й селяни. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані .
Вершину панівного стану — шляхти — посідали удільні князі Рюриковичі і Гедиміновичі. Вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності чи найвищим державним посадам. Князівські роди поділялися на «княжат головних», до яких належали Острозькі, Заславські, Сангушки,Чарторийські, Корецькі, Гольшанські, Дубровицькі, і «княжат повітовників». Перші не підлягали дії місцевої адміністрації, мали право входити до великокнязівської ради й вирушати у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами. їм належали спадкові землеволодіння, де вони мали право й на своїх підданих, установлювати податки й повинності, надавати підлеглим землю за умови несення служби. Другі таких прав привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, підпорядкованого місцевій адміністрації.
Проявления ордынской власти:
- князья ездили на поклон в ставку хана;
- у хана было право казнить и миловать князей, потому некоторых он убивал за преступления против Золотой Орды;
- в ставке князья должны были выказывать покорность хану, а значит и языческим богам хана, отказывавшиеся это сделать ради православной веры гибли;
- право на княжение (ярлык) выдал теперь хан, князь не мог его получить только по праву рождения;
- право на великое княжение Владимирское тоже выдавал хан, он это использовал, сталкивая интересы князей в борьбе за этот ярлык, заставляя их враждовать за него, ослабляя этим их всех;
- русские земли платили Золотой Орде дань – вначале её собирали специальные чиновники (баскаки), но вскоре в большинстве случаев это стали поручить самим князьям;
- Золотая Орда периодически совершала нашествия против княжеств, которые считала провинившимися (обычно против тех, чей князь не выплатил положенной дани).
Ниневия была захвачена и сожжена врагами в 612 году до н.э. Однако библиотека царя Ассирии по имени Ашшурбанапала не погибла в огне.
Удачи! Можно ответ как лучший?)