Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками.
Статус молодика та джури
Новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Крім того, козак розвивав у собі силу й спритність. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами.
Освіта
Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах.
Іспит на звання запорожця
Лише після успішного навчання майбутній козак допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з’їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту горілки, опісля чого пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися.
Родина та виховання козака
Мати і батько залишалися «іконами», без дозволу яких діти не сміли навіть приступити до роботи. Неповага до батьків була ледве чи не гріхом смертним, а про весілля без батьківської згоди молоді люди навіть подумати не могли.
Жінка козака
По поведінці жінки оцінювався сам козак. Чоловік не втручався у справи жінки, а жінка – у справи чоловіка. Обов’язки були строго розмежовані і займатися чоловікові жіночою справою було ганьбою.
Жінка незалежно від свого статусу в сім’ї була нейпершою людиною для захисту, тому, що вона – майбутнє козацького роду.
Самітники козаки
Козаки нерідко залишалися холостяками. Холостяцькому життю «сприяли» постійні війни – люди просто не встигали створити сім’ю. Ті ж, хто віддавав перевагу розпусті, а не сімейному життю, якщо були спіймані «на гарячому», каралися.
Були й ті козаки, які брали обітницю безшлюбності, цілком віддаючи себе військовій службі. Такі люди виховували чужих дітей – майбутніх козаків – «всім світом». Поява перших зубів у дитини, перші його слова, перші кроки викликали бурю захоплення у загартованих десятками, а то й сотнями боїв воїнів.
Народження сина у козака
Народження хлопчика для козака – справжня радість… І справжнє горе для матері. Микола Гоголь без перебільшень описував побут козаків у своєму творі «Тарас Бульба»: матір, яка вмовляє батька залишити дитину хоча б на кілька днів, щоб надивитися на свою кровинку, боячись, що більше ніколи його не побачить, не була вигадкою.
Хлопчик – значить воїн за замовчуванням. І подарунки йому були відповідні: рушниці, ножі, порох, лук і стріли. Як тільки у дитини прорізався перший зуб, його несли до церкви на молебень. Часто у цих малюків першими словами були не «мама» чи «тато», а «пу» і «но» – команда стріляти і наказ коню рухатися вперед.
Важка вдача та строгість
Строгість козаків на людях легко пояснюється їх життя. Козаки не були надлюдьми, і в боях теж зазнавали втрат, нерідко значних. Їхні дружини могли голосити чоловікам, мовляв, «ніколи під руку мене не візьмеш, не притулишся до мене, дитини не приголубити – як дикун!». У душі козаки відчували сором за те, що вижили в битві, де померли їхні товариші.
Ссамого начала боев летом 1914 территория западной и в определенной степени центральной украине стала одним из основных военных театров на востоке европы здесь сошлись вместе со своими менее мощными союзникам мы два старых противника - австро-венгрия и германия, с одной стороны, и россия, с другой вплоть до нач 1918 г линия фронта проходила через украинскую территорию большинство земель приднепровской украине как прифронтовая зона находились под юрисдикцией киевского военного округокругу. ареной , кровопролитных боев стала территория восточной галиции, северной буковины и частично закарпатье во галицкой битвы, длившейся с 19 августа до 4 октября 1914 австро-угорс скую армию было разгромлено, она потеряла более 336 тыс. солдат галичина и буковина оказались под оккупацией царской россии в марте 1915 г после шестимесячной осады упала крепкая австрийская фо ртеця перемышль российские дивизии штурмовали карпатские перевалревали. за семь месяцев российской оккупации царская администрация при местных москвофилов сознательно уничтожила здесь все, что было украинского: гимназии, около сотни газет и журналов, магазины, издательства а библиотеки, читальни \"просвита\", научные, образовательные, хозяйственные, спортивные организации началось преследование греко-католической церкви митрополита а шептицкий был арестован и депортирован в р осии незавидной была судьба и простых украинских: сначала их мучили, отступая, австрийской венгерские воины, поверив польской администрации края, причиной поражения стала \"измена украинским\", ко три якобы тайно симпатизировали и , то с приходом армии их подвергали и всевозможным гонениям уже за \"мазепинство\" в то время только через львовские распределительные тюрьмы вглубь роси й было вывезено более 12 тысяч арестованныхованих. не лучшим было положение в подроссийской украины с началом войны и объявлением па большей части ее территории военного положения царские власти усилили полицейские репрессии против украинства были закрыты почти все украинские организации и газеты когда в ноябре 1914 г общепризнанный лидер украинства м грушевский вместе с семьей вернулся в киев, царские власти арестовали его за \"анти российскому ку деятельности \"и отправили в лукьяновской тюрьме в феврале 1915 г м грушевского выслали этапом в сибирь вскоре он попал в поволжье во полиций ный надзор царский министр иностранных дел ссазонов с нескрываемым удовлетворением отмечал: \"теперь наступил благоприятный момент, чтобы раз и навсегда избавиться украинского движения\" однако, после катастрофических потерь армии, когда в апреле 1915 г a встре- войска, прорвав юго-западный фронт под горлицей и тариавом, заставили ее отступить из галиции, царское правительство несколько ослабил свою антиукраинскую политикську політику. у1916 р галичина и буковина снова стали территорией жестоких боев конце мая начался т н брусиловский прорыв - наступательная операция юго-западного фронта линией луцк - черновцы роси ийськи войска под командованием генерала а брусилова, стремясь добиться перелома в первой мировой войне в свою пользу и присоединить к российской империи западноукраинские земли, до конца лета захватит или буковину, восточную часть галиции и западную волынь однако вторично захватить львов им не удалось - осенью того же года австро-германские войска отбили наступление россия росіян. результате многомесячной битвы немало населенных пунктов, особенно на тернопольщине, было разрушено полностью, население эвакуировано, хозяйство и имущество - потеряно не менее бедствия принес западноукраинские кому населению и июньский наступление войск, бросил на австро-венгерский фронт океренський в 1917г эта авантюра не принесла победы ее инициаторам, наоборот, закончилась полным поражением россии ской армии, ее отступлением за реку доспехируч.
1. особенности развития и влияние сша, западной европы и японии на мировой рост особенности развития сша, западной европы и японии. факторы и типы роста в странах. стран европейского союза: перспективы развития европейской валютной интеграции. усиление процессов консолидации. курсовая работа [52.2 k], добавлена 26.07.2010 . карта промышленных районов в западной европе. объемы добычи и потребления газа в европе. направления снабжения европы нефтью, протяженность трубопроводов. презентация [24.5 m], добавлена 15.09.2014
ответ:Статус козака
Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками.
Статус молодика та джури
Новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Крім того, козак розвивав у собі силу й спритність. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами.
Освіта
Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах.
Іспит на звання запорожця
Лише після успішного навчання майбутній козак допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з’їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту горілки, опісля чого пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися.
Родина та виховання козака
Мати і батько залишалися «іконами», без дозволу яких діти не сміли навіть приступити до роботи. Неповага до батьків була ледве чи не гріхом смертним, а про весілля без батьківської згоди молоді люди навіть подумати не могли.
Жінка козака
По поведінці жінки оцінювався сам козак. Чоловік не втручався у справи жінки, а жінка – у справи чоловіка. Обов’язки були строго розмежовані і займатися чоловікові жіночою справою було ганьбою.
Жінка незалежно від свого статусу в сім’ї була нейпершою людиною для захисту, тому, що вона – майбутнє козацького роду.
Самітники козаки
Козаки нерідко залишалися холостяками. Холостяцькому життю «сприяли» постійні війни – люди просто не встигали створити сім’ю. Ті ж, хто віддавав перевагу розпусті, а не сімейному життю, якщо були спіймані «на гарячому», каралися.
Були й ті козаки, які брали обітницю безшлюбності, цілком віддаючи себе військовій службі. Такі люди виховували чужих дітей – майбутніх козаків – «всім світом». Поява перших зубів у дитини, перші його слова, перші кроки викликали бурю захоплення у загартованих десятками, а то й сотнями боїв воїнів.
Народження сина у козака
Народження хлопчика для козака – справжня радість… І справжнє горе для матері. Микола Гоголь без перебільшень описував побут козаків у своєму творі «Тарас Бульба»: матір, яка вмовляє батька залишити дитину хоча б на кілька днів, щоб надивитися на свою кровинку, боячись, що більше ніколи його не побачить, не була вигадкою.
Хлопчик – значить воїн за замовчуванням. І подарунки йому були відповідні: рушниці, ножі, порох, лук і стріли. Як тільки у дитини прорізався перший зуб, його несли до церкви на молебень. Часто у цих малюків першими словами були не «мама» чи «тато», а «пу» і «но» – команда стріляти і наказ коню рухатися вперед.
Важка вдача та строгість
Строгість козаків на людях легко пояснюється їх життя. Козаки не були надлюдьми, і в боях теж зазнавали втрат, нерідко значних. Їхні дружини могли голосити чоловікам, мовляв, «ніколи під руку мене не візьмеш, не притулишся до мене, дитини не приголубити – як дикун!». У душі козаки відчували сором за те, що вижили в битві, де померли їхні товариші.
Объяснение: Вибирай що треба