Объяснение:
Історія: Україна і світ. 11 клас. Мудрий - Нова програма
§ 13. Антикомуністичні виступи у Східній Європі
1. Криза комуністичних режимів Центрально-Східної Європи в першій половині 1950-х років
Рік 1948-й став переломним для країн «народної демократії». Підтримувані з Москви комуністичні сили здобули до того часу абсолютну владу, знищили найбільш дієздатних зі своїх можливих опонентів і зосередили в руках усі економічні важелі. Упродовж кількох наступних років країни Центрально-Східної Європи копіювали внутрішню й міжнародну політику СРСР. Контроль за країнами-сателітами з Москви здійснювали через комуністичні партії. Після 1948 р. всі вони зазнали «чисток» під гаслами боротьби з «національними ухилами». У Польщі змусили до принизливого каяття й урешті-решт кинули до в'язниці генерального секретаря ЦК ПОРП Владислава Ґомулку, у Болгарії засудили і стратили заступника прем'єр-міністра Трайчо Костова, в Угорщині засудили і стратили міністра закордонних справ Ласло Райка, у Чехословаччині до смертної кари засудили генерального секретаря ЦК КПЧ Рудольфа Сланського. Відтак криза комуністичних режимів Центрально-Східної Європи в першій половині 1950-х років була пов'язана спочатку з насадженням комуністичних режимів найбрутальнішими методами, а тоді зі смертю Сталіна (1953 р.) й високими суспільними очікуваннями щодо повалення цих режимів.
Невдоволення зріло не тільки в інтелектуальних і політичних елітах, а й серед маси населення, у якого вривався терпець від економічних перетворень. Коли радянська армія забезпечила контроль над усією Східною Європою, Сталін запровадив тут фактичну однопартійність і почав жорсткі заходи з метою швидкої індустріалізації й насильницької колективізації в сільському господарстві. Ця політика була вкрай непопулярною серед населення захоплених країн. В останні місяці життя Сталіна, навіть попри суворий політичний контроль за діяльністю маріонеткових режимів, радянські спецслужби отримували повідомлення про зростання незадоволення в Болгарії, Чехословаччині, Угорщині, НДР, Польщі, яке загрожувало перерости в заворушення й бунти. Найбільшу тривогу в Кремлі викликало те, що протести захоплювали робітничі верстви. Влада побоювалася збурювати робітників і залишати їх з почуттям, що режим не здатний діяти розумно. До економічних претензій трудящих додавалися суто політичні вимоги щодо усунення радянського комуністичного диктату.
Объяснение:
Правление Елизаветы было одним из наиболее динамичных периодов в английской истории. Протестанты с самого начала считали, что ее сохранило само Провидение. По мере того как правление Елизаветы сталкивалось со все большими внутренними и внешними опасностями, любовь народа к королеве возрастала и перешла в настоящий культ.
ЕЛИЗАВЕТА I провела множество реформ в государстве . Например, вернула в Англию протестантство королевским указом, при этом получив фактически власть и над церковью. В отличие от многих других правителей, она не стала увеличивать количество служащих и чиновников, а наоборот, постаралась сократить Тайный Совет и порастрясти королевский двор. Именно при Елизавете Англия чрезвычайно окрепла и стала мощной морской державой (победа над знаменитой «непобедимой армадой» испанцев произошла как раз в правление девственной королевы) . Елизавета настолько заботилась о мощи государства, что подданные даже не только не замечали её жесткого правления, но наоборот, - всячески восхваляли королеву, и потомки подданных ещё несколько веков вспоминали с благодарностью «елизаветинскую эпоху» . Современные историки часто сравнивают правление Елизаветы с правлением Петра Первого.
Основные стороны: Белые, красные, зелёные(сепаратисты), анархисты, интервенты( англичане, французы, японцы, американцы).