могущества в III в. до н. э. главенствующая роль в исторической и культурной жизни на юге Восточной Европы переходит от скифов к сарматам. С ними связан целый период древней истории юга нашей страны. Сарматы были активными участниками великого переселения народов» Они в течение шести веков занимали господствующее положение в приазовских и причерноморских степях.
Сарматы были восточными соседями скифов. Ранние античные авторы называли их савроматами (от иранского слова «саоромант», что значит — «опоясанный мечом»). Наименование «сарматы» появляется в античных источниках с III в. до н. э. как собирательное название для разных племен, которые, как сообщают Плиний и Мела, «составляли одно племя, но разделенное на несколько народов с разными названиями».
Этническая принадлежность. Язык. Геродот отмечает родство сарматов со скифами, ссылаясь на близость их языка, «хотя издревле и искаженного». Он приводит легенду об амазонках, от брака которых со скифами якобы произошли сарматы, переселившиеся вслед за своими женами к востоку от Дона. По свидетельству Геродота, «за рекой Танаисом уже не скифская земля: первый из тамошних участков принадлежит савроматам, которые, начиная от угла Меотийского озера, занимают на 15 дней пути к северу». Из других сообщений Геродотовой «Истории» можно заключить о давности пребывания их на указанной территории. Как известно, савроматы принимали активное участие в борьбе с Дарием на стороне скифов. Диодор и Плиний считают сарматов переселенцами из Мидии.
Язык сарматов, как и язык скифов, принадлежит к северо — восточной группе иранских языков. Отзвуки его, по мнению лингвистов, можно найти в современном осетинском языке. Что касается «загадочных знаков Причерноморья», широко рас в I–IV вв. н. э., частично признанных сарматскими и аланскими, в которых некоторые ученые усматривали зачатки сарматской письменности, то они, как отмечалось, имеют различное значение.
ответ:Це археологічна культура доби неоліту та енеоліту (7000−2750 рр. до н. е.). Ареал розповсюдження: від Карпатських гір до Дністра і Подніпров'я. Охоплює частину Румунії (на північному сході Мунтенії, на південному сході Трансільванії та Бессарабії), Молдови та України. Загальна площа: 350 000 км2. Свою назву отримала на початку ХХ століття за місцем розкопок, які проводив у 1896−1998 рр. тоді ще археолог-аматор, чех за походженням Вікентій (Честослав) Хвойка (Čeněk Chvojka) в околицях містечка Трипілля (нині – село Трипілля Обухівського району Київської області). В Румунії вона відома під назвою "Кукутені" (Cucuteni), що походить від села Кукутень, де в кінці XIX ст. фокльористом Теодором Бурадою були вперше виявлены фрагменти кераміки, а згодом відкрито ціле поселення культури Кукутені.
Трипільською культурою пов’язують розвиток сучасної європейської цивілізації, а також появу аграрних технологій, металургії, урбанізаційних процесів, становлення релігії, протописемності тощо. Поява трипільців на історичній арені понад 7 тисячоліть тому, задовго до Шумерської і Єгипетської цивілізацій, стала одним із поворотних моментів в історії людства.
Объяснение:
Клуб якобінців або Товариство друзів Конституції — дискусійний клуб часів Великої французької революції, який одержав назву від монастиря Святого Якова, в якому збирався. Членів клубу називали якобінцями.