Причины крестовых походов:
- борьба феодализма с возрастающей властью королей выдвинула с одной стороны ищущих независимых владений феодалов, о другой – стремление королей избавить страну от этого беспокойного элемента;
- горожане видели в движении в далекие страны возможность расширения рынка, а также приобретения льгот от своих ленных сеньоров, крестьяне спешили участием в крестовых походах освободиться от крепостной зависимости;
-папы и вообще духовенство нашли в руководящей роли, которую им предстояло играть в религиозном движении, возможность осуществления своих властолюбивых замыслов;
- перемена положения на Востоке.
Итоги:
- усиление власти и значения пап, как главных их зачинщиков, далее – возвышение королевской власти вследствие гибели многих феодалов, возникновение независимости городских общин, получивших, благодаря обнищанию дворянства, возможность покупать льготы у своих ленных владетелей;
- введение в Европе позаимствованных у восточных народов ремесел и искусств;
- увеличение на Западе класса свободных земледельцев, благодаря освобождению от крепостной зависимости участвовавших в походах крестьян;
- успехи торговли, открыв ей новые пути на Восток;
- благоприятствовали развитию географических знаний;
- расширив сферу умственных и нравственных интересов, они обогатили поэзию новыми сюжетами.
- выдвижение на историческую сцену светского рыцарского сословия, составившего облагораживающий элемент средневековой жизни;
- возникновение духовно-рыцарских орденов (Иоаннитов, Тамплиеров и Тевтонов), игравших немаловажную роль в истории.
Абсолютизм - это форма правления, при котрой власть целиком принадлежит монарху.
Вассал - это землевладелец-феодал, зависящий от сюзерена и обязанный ему различными повинностями.
Генеральные штаты - это представительные органы, созываемые по инициативе королевской власти в критические моменты для оказания правительству.
Граф - это дворянский титул монаршей особы.
Династия - это род, из которого вышел ряд царствующих, вообще правящих лиц из одного дома, от одного родоначальника.
Домен - это часть владений короля либо владения какого-либо феодала, на которых они вели собственное хозяйство.
Ересь - это отклонение от норм господствующей религии, противоречащее церковным догматам.
Еретик - последователь ереси (см. выше)
Инквизиция - это следственный и карательный орган католической церкви, с крайней жестокостью преследовавший противников церкви.
Католицизм - это христианское вероисповедание с церковной организацией, возглавляемой папой римским.
Норманны - это общее название племён, населявших Скандинавию в средние века.
Папа римский - это глава всей Католической церкви.
Парламент - это высшее государственное законодательное представительное собрание.
Реконкиста - это длительный процесс отвоёвывания пиренейскими христианами земель на Пиренейском полуострове, занятых маврскими эмиратами.
Сеньор - это землевладелец с властью государя на своей территории.
Сословие - это общественная группа с наследственными правами и обязанностями.
Схизма - это разделение (раскол) в религиозной организации.
Табориты - это революционное (религиозное) движение гуситов, которая причислялась к ереси.
Уния - союз, объединение.
Феод - это земли вассалу сеньором в пользование и распоряжение ими.
Феодализм - это сословно-классовая структура общества, когда основным экономическим ресурсом являлась земля, и находилась она в собственности феодалов.
Централизация - это система управления, при которой местные учреждения, лишённые самостоятельности, действуют по непосредственным указаниям центральных.
Церковная десятина - практика собирания десятой части дохода прихожанина в пользу религиозной общины в религиозных традициях.
Ярмарка - это регулярные события года, торжища широкого значения, организуемые в традиционно определённом месте.
Объяснение:
Річ Посполита була найбільшою державою тогочасної Західної Європи з населенням 7,5 млн. і загальною площею 815 тис. кв. км. Поляки заселяли лише 180 тис. кв. км цієї території і становили майже половину її населення. Кількість українців, які жили на цій території, не перевищувала 2 млн.
Найвищим станом вважалася шляхта. В Україні до неї належало майже 30 найбагатших князівських родів, які походили від суверенних колись князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Сангушки, Чарторийські, Вишневецькі, Заславські та ін. До шляхти належали також багаті нащадки бояр київського періоду, які мали маєтки з 10-15 сіл. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами.
Дрібна шляхта складалася з підданих, які дістали свій статус на службі в кавалерії, охороняючи замки чи кордони. їхніх земель вистачало тільки на те, щоб утримувати сім'ю. Загалом українська шляхта становила 5% усього населення.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. шляхта підпорядкувала собі місцеві зібрання - сеймики, а пізніше й загальний сейм Речі Посполитої, якому належала найвища економічна влада у країні. У 1505 р. польський сейм прийняв закон, згідно з яким королю заборонялося без згоди шляхти видавати закони. Після смерті останнього представника династії Ягеллонів (1573) шляхта дістала право обирати короля і визначати його прерогативи.
У тогочасних українських містах проживало до 15% усього населення. Багато міст мали Магдебурзьке право (у німецькому місті Магдебурзі вперше було організовано самоуправління).
В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння: магнатське, шляхетське, церковне. У зв'язку з тим, що на початку XVI ст. у багатьох країнах Європи підвищився попит на продовольство, феодали в Україні почали перетворювати свої володіння на комерційно спрямовані господарства, що називалися фільварками.
З 1557 р. фільварок стає основою магнатського господарства. Селянські землі включалися у феодальні володіння. Право на землеволодіння визнавалося тільки за шляхтою і церквою. Селяни повинні були працювати на панському полі. Така робота називалася панщиною. Якщо у XV ст. панщина становила лише 14 днів на рік, то на середину XVI ст. - два-три дні на тиждень. Окрім панщини селяни повинні були виконувати для пана й інші роботи.
Таким чином, тоді як у Західній Європі кріпосне право відмирало, у Східній Європі, зокрема в Україні, воно посилювалося. Проте рівень кріпацтва в різних регіонах України був різний. Наприклад, у рідконаселених районах, зокрема в Карпатах та Наддніпрянщині, кріпацтва майже не знали. А от у Галичині, на Волині воно набувало жорстокого характеру.
У зв'язку з посиленням експлуатації селян обсяги виробництва зерна значно збільшились. Зерно почали експортувати до Голландії, Франції та Англії переважно Балтійським морем. Водночас у південних районах Речі Посполитої, наприклад у Поділлі, яке розміщувалося далеко від торговельних шляхів, випасали великі стада худоби, а згодом переганяли їх на продаж до Південної Німеччини або Італії.
В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині, з чорноморських лиманів та озер. Високого рівня досягла обробка дерева. У лісах працювали цілі села теслярів і столярів, бондарів, стельмахів. Чинбарі шили пояси, сідла, взуття, рукавиці та інші вироби. Здебільшого на привізному металі працювали ковалі, слюсарі, мечники, зброярі. З XV ст. почали виробляти горілку. Промисловість у місті було організовано за цеховим принципом з метою захисту інтересів кожного цеху, а також для контролю за якістю і кількістю вироблених товарів.
Таким чином, наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни. Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне право.