на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,
Исторический портрет Владимира начнём с того, что Владимир пришёл к власти в результате победы в первой феодальной борьбе между сыновьями князя Святослава: Владимиром, Ярополком и Олегом.
В годы его правления завершился процесс формирования государства Киевская Русь. При Владимире были построены многие километры оборонительных линий вокруг Киева. Их называли «Змиевыми валами», потому что, по легенде, здесь происходили битвы русских богатырей с огромным змием, который повадился на славянские земли. Здесь же были возведены сторожевые башни. Если враг подходил к Киеву, то зажигались сигнальные огни — так сообщали о приближении врага.Владимир провёл языческую реформу в 980 г. Оставлены 6 богов: Перун — бог войны и грозы, Хорс- бог солнечного света, Симаргл- бог подземного мира, Стрибог- бог ветра, Дажьбог – бог плодородия и света, Макошь- богиня плодородия и покровительница рода. Интересен факт принятия христианства. Владимир решил жениться на византийской принцессе Анне — сестре императора Василия 2. Но тот был против брака, так как Владимир был внебрачным сыном Святослава и ключницы рабыни Миклуши. По договору князь Владимир обязался Василию подавить бунт — после чего и должно было состояться бракосочетание. Император не выполнил своего обещания. Тогда князь захватил оплот Византии — город Херсонес (Корсунь). Император согласился на брак, но при условии принятия Владимиром христианства.Крещение Руси проходило очень тяжело. Не хотели люди забывать своих богов, которым поклонялись ещё их предки. Особенно взбунтовался Новгород. Его крестили «огнём имечом»: Путята (киевский тысяцкий) — мечом, а Добрыня (дядя Владимира, воевода в Новгороде)– огнём, когда с воинами поджёг дома новгородцев, чтобы отвлечь их от сопротивления.После принятия христианства необходимо было строить церкви, храмы. Князь Владимир ввёл налог- десятину , то есть взимание десятой части доходов на развитие и укрепление церкви. Так была построена Десятинная церковь — первая церковь после принятия христианства.
Принятие христианства
Причины принятия христианства.Значение принятия христианства.Язычество приводило к изоляции Руси, так как её считали варварской странойВозрос международный авторитет Руси.Язычество мешало укреплению власть князя.Нужна была религия с одним богом, чтобы сплотить народ, усилить власть князяБольшую роль в стране стала играть церковь, сплачивая народ и укрепляя княжескую власть.Социальное неравенство требовало и появления новой идеологии, чтобы оправдать богатых и как-то утешить бедных надеждой на счастливую жизнь в раю.Развитие культуры, письменности, образования. Появились христианские законы — не убий, не укради и многие другие, которые формированию нравственных принципов.Однако христианство усилению эксплуатации, осуждая протесты, преследуя инакомыслящих.
Исторической портрет Владимира Красное Солнышко: направления деятельности
1. Внутренняя политика Владимира Красное Солнышко
Дальнейшее укрепление Древнерусского государства:
- 980 г- проведена первая религиозная реформа, языческая реформа, провозглашение Перуна верховным божеством.
- 988г – принято христианство. Усилилась власть князя под именем единого Бога.
Принятие христианства привело к обретению духовного стержня, церковь стала огромной силой, объединяющей народ.
- 988- завершилась административная реформа: своих сыновей Владимир поставил наместниками в города.
- проведена судебная реформа, принят « Устав земляной», свод норм устного обычного права.
- военная реформа: вместо наёмников-варягов князю служат «мужи лучшие» из славян, Владимир укрепил южные границы системой «Змиевы Валы» — это сплошная стена из земляной насыпи, земляные окопы, сторожевые заставы.
Расширение территории Руси:
- присоединение новых восточнославянских племён: были укрощены вятичи в 981-982 г., подчинены радимичи и хорваты в 984 г.
Строительство новых городов, укрепление и украшение столицы:
- в Киеве строили новую крепость, укрепляли город земляными валами, украшали т архитектурными сооружениями.
- были построены города : Белгород, Переяславль, Владимир — на — Клязьме и другие.
Развитие культуры
- просветители Кирилл и Мефодий создали славянскую азбуку
- переводились книги с греческого языка, началось распространение грамотности
- введён специальный налог на развитие культуры и архитектуры- десятина. В 986-989 г. построена первая церковь – Десятинная (Успения Богородицы)
- развитие иконописи, а также фресковой живописи — изображения на сырой штукатурке.
- христианство объединило восточных славян в один народ — русский.
на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,