евдовзі після страти І.СулимиурядРечі Посполитоївідбудував Кодак, а потім почав «очищати» реєстрВійська Запорізького від бунтівників.
Це і стало приводом до нового повстання, керівником якого був спочатку полковник реєстровів Павло Павлюк (Бут). Це повстання охопило Лівобережну та Правобережну Україну. Селяни швидко вливались у ряди повстанців, громили своїх панів. На початку червня 1637 року Павло Бут разом з повсталиминереєстровцями захопив у Корсуні артилерію і перевіз її на Січ.
3 липня 1637 року на раді в Каневі Павлюк виступив з програмою боротьби проти польської шляти за фактичне відокремлення від Речі Посполитої козацьких земель, починаючи від Києва до пониззя Дніпра.
Незабаром загони повстанців оволоділи Черкасами, Корсунем, Білою Церквою, взяли під контроль велику територію на Подніпров«ї та Лівобережній Україні, і скрізь до них приєднувалися селяни та міська біднота.
Сам коронний гетьман Микола Потоцький, мусив визнати, що на Україні «все до останнього покозачилося…тут як хлоп, то й козак».
Першу битву біля Сахнового мосту через Рось повстанці виграли, але 16 грудня 1637 року вони були обложені карателями М.Потоцького під Кумейками (між Черкасами та Каневом). Зав«язалася жорстока битва. Повстанці успішно відбили 3 штурми, виявивши неабияку мужність. Лише під час четвертого штурму карателям пощастило, бо їм вдалося підпалити козацькі вози з порохом. Розлігся страшний вибух, який вніс сум«яття в ряди повстанців.
Потоцький не насмілився їх наздоганяти, а через 2 дні рушив проти загонів Павлюка і зумів їх оточити під Боровицею в 100 км від Кумейок. Під час облоги карателі розпочали переговори про мир. 24 грудня 1637 року повстанці вирішили припинити опір, але їхні вожді всупереч обіцянкам були заарештовані і відправлені у Варшаву.
Там, у лютому 1638 року Павлюк був страчений. Скидан і Гуня пробилися на чолі невеликого загону на Запорожжя. Тим часом карателі заливали кров«ю всю Україну.
Демосфен.
Объяснение:
Надеюсь