Ян Гус народився в 1369 або 1371 відповідно з відомостями різних джерел. Точна дата невідома. Він був проповідником, причому настільки популярним, що послухати його приходило до трьох тисяч осіб. У своїх проповідях, які він вів на чеській мові, він не тільки говорив про місце релігії в повсякденному житті, що було новим само по собі. Він дозволяв собі критикувати церкву, хоча і не протиставляв себе їй.
Він вважав неможливим у всьому довіряти офіційній політиці церкви, адже «Якщо сліпий поведе сліпого, обидва в яму впадуть». Зрозуміло, церква відгукнулася звинуваченнями в єресі. У 1409 проти нього здалека буллу, і проповіді Гуса були заборонені, однак їх популярність тільки росла. У 1412 році на нього наклали інтердикт. Гус, щоб не піддавати інтердикт всю Прагу, виїхав у Південну Чехію, де указам тата не підкорялися, і продовжував там критикувати церкву.
Коли почався розкол, Гус зберігав нейтралітет, бо вважав, що різні течії всередині християнства допустимі. У листопаді 1414 Гуса викликали на Констанцький собор, де повинна була вирішуватися проблема розколу. Імператор Сигізмунд обіцяв Гусу недоторканність, але слова не дотримав. На соборі Гуса заарештували і засудили за єресь.
6 липня 1415 Гуса спалили на вогнищі разом з усіма його працями. Є легенда, що під час страти він передбачив пришестя реформатора, чиї ідеї церкви знищити не вдасться.
Після смерті Гуса спалахнула низка воєн, названих гуситських. Повстання мали своєю метою скидання правителя Священної Римської Імперії короля Сигізмунда. Однак сили гуситів були розгромлені.
Втім, пророкування Гуса (якщо воно, звичайно, було) таки збулося. Протестантська реформація під проводом Мартіна Лютера таки відбулася.
У Чехії щороку в день спалення Яна Гуса святкується день його пам'яті.
Особливим політичним організмом, який підпорядковувався українському гетьману, було Запорожжя. В 1686р., за російсько-польською угодою Запорозька Січ перейшла з-під подвійного підпорядкування Варшаві та Москві під виключну зверхність останньої. І якщо попередній невизначений статус був козакам на руку, дозволяючи їм лавірувати між двома державами, то відтепер несанкціонована співпраця з Річчю Посполитою ставала незаконною. З цього часу Запорожжя за тодішнім формулюванням знаходилося під царською владою та гетьманським регіментом. Не могло Низове Військо контактувати й з південними сусідами через початок російсько-турецької війни. Однак право на самостійні політичні зв’язки з іноземними державами було цілком природним у розумінні запорожців. Так, у одному з листів до гетьмана Івана Самойловича від 1686р. вони, обвинувачуючи гетьмана в намірах «викорінити» Низове Військо, вимагали поваги до себе, зазначаючи, що «не тільки пресвітлі государі, царі наші православні, але й найясніші християнські монархи, римський цісар і король польський, також цар, і вейзир турецький, та хан кримський, пишучи до нас при належних потребах, віддають нам належну шану і не понижують лицарської хвали нашої».
Зрозуміло, що й наступнику цього гетьмана довелося вирішувати не питання взаємин з Січчю, яка традиційно була осередком початку небезпечних для соціальної стабільності рухів, на яку насамперед звертали увагу зовнішні сили, плануючи певні антиукраїнські чи антиросійські акції. Питанням великої ваги було те, наскільки Мазепа зможе впливати на Січ, наскільки, врешті, вдасться йому на шляху до підпорядкування Запорожжя гетьманській владі, що не могло відбутися відразу, а переросло в тривалий та наповнений конфліктами процес.
Объяснение:
ясно так?
Очевидная причина английской революции 17 века заключается в борьбе за власть между королем и парламентом.
Ход революции: Король созывает парламент, так как началась революция в Шотландии - это первый этап (1640-1642 гг.)
В 1642 году начинается открытая война между королём и парламентом (по 1647 год). Этот период выявил очевидные противоречия между самодержавными представлениями английского короля, которые шли вразрез с представлениями парламента о том, как надо управлять государством в 17 веке.
1648-1649 года - Англия становится государством с республиканской формой правления.
Одновременно с революцией формируется особый конституционный обычай Англии - неписанная конституция.
1653-1659 протекторат Кромвеля
1659-1660 - происходит реставрация монархического строя, но теперь он ограничен целым рядом правовых актов (Конституция). Итог: Революция позволила Англии сменить форму правления на значительно более прогрессивную, отвечающую вызовам времени. Кроме того, революция позволила развиваться капиталистическим отношениям в полной мере, а это, в свою очередь, позволила Англии стать одной из самых развитых стран своего времени. Революция в Англии создала отчётливый прецедент, которым затем воспользовались во многих странах континентальной Европы, а затем и во всём мире.
Объяснение: