Участие в Крымской войне 1853-56 гг. на стороне противников России, с которой Австрийская империя ещё с Венского конгресса состояла в Священнном союзе, в ближайшие 10 лет обернулось для них бумерангом.
В 1859 году после войны с Францией и Италией (Сардинским королевством) Австрия потеряла Ломбардию, а в 1866 году после войны против Италии и Пруссии - Гольштейн и Венецианскую область. Косвенным последствием этих потерь в 1867 году стала необходимость преобразования империи Габсбургов в двуединую Австро-венгерскую монархию, т. е. очевидное ослабление централизующего начала.
Таким образом, на старте последней трети 19 века мы имеем, с одной стороны — ослабленную Австро-Венгрию, понесшую экономически ощутимые территориальные потери, а с другой — Италию, которая только что получила важнейшую для синергетического роста предпосылку объединения. И тем не менее, даже при таком раскладе Австро-Венгрия сосредотачивается и показывает вплоть до начала ПМВ лучшие результаты индустриализации, нежели Италия.
Здесь надо заметить, что своим неоспоримым индустриальным успехам мирового значения - в том числе, в автомобилестроении - Италия была обязана как раз тем территориально-производственным комплексам, которые сформировались во время австрийского владычества над Ломбардией и Пьемонтом.
Причины опережающего роста экономики А. -В. относительно Италии:
- более, чем полуторакратное превосходство в населении (53 млн. против 33,2 млн.) при более высоком образовательном потенциале.
- лучшая обеспеченность А. -В. сырьевыми ресурсами, к которой в 1870-е гг. добавилось активная электрификация промышленности, транспорта и быта. Первое в мире метро было открыто в Будапеште.
- упор на развитие технологически передовых отраслей машиностроения, концентрировавшегося в районах А. -В., прилегающих к Германии
Возник парадокс: Италия с трёх сторон окружена морями, но наибольших успехов добился как военный, так и коммерческий флот А. -В. Сам факт существования этого флота сегодня многих удивляет - но оказалось, что и без Венеции им оказалось достаточно небольшого пятачка на Адриатике от Триеста до Риеки.
По физико-географическим и климатическим причинам земельный фонд Австро-Венгрии оказался более пригоден для развития производства культур, ориетированных на экспорт (сахарная промышленность) и на выращивание сырья для лёгкой промышленности, нежели в Италии. В Новое время на одних виноградниках страна разбогатеть не может. Как результат - усиленный отток рабочей силы из Италии в США. Надо сказать, что эмиграция также подрывала и экономику Австро-Венгрии, но всё-таки это было в меньшей степени, чем в Италии.
Наконец, транспортные связи с остальной Западной Европой. Австро-Венгрия была "тут и рядом" с Германией, Россией и Францией, в то время как итальянский народнохозяйственный комплекс находился несколько "на отшибе" относительно потенциальных партнёров по внутриевропейской внешней торговле.
их будет 30)
Объяснение:
1. Часом народ нагороджує правителів прізвиськами.
Саме так великий князь Ярослав Мудрий і отримав ім’я, під яким увійшов в історію.
2. Руський князь Ярослав Мудрий неспроста заробив таке гладеньке прізвисько. Ярослав був князем новгородським, і київським.
3. Будучи людиною далекоглядною і надзвичайно розумним, він все життя цілеспрямовано проводив дуже ефективну і зважену політику.
4. Його політика відрізнялася далекоглядністю і виваженістю рішень, і він суттєво зміцнив позиції русичів. Саме в епоху його правління був покладений кінець регулярних набігів печенігів.
5. З дитинства який виховувався, щоб одного разу очолити народ, він виправдав всі покладені на нього надії і увійшов в історію, як один з найвидатніших правителів Стародавньої Русі.
6. Ярослав відомий тим, що при ньому Київська Русь міцно увійшла в коло наймогутніших держав світу, це підтверджувалося династичними зв’язками з найважливішими державами Європи.
7. Ярослав Мудрий народився незадовго до початку другого тисячоліття — в 980 році. Він був другим сином князя Володимира, його матір’ю була полоцька княжна Рогнеда.
8. Родоначальником династії, до якої він належав, був знаменитий статі легендарний Рюрик.
9. Ярослав не вважався основним спадкоємцем Володимира, оскільки він був найстаршим (він був другий, це також важливо), а також кульгав.
10. Шлях Ярослава Мудрого до влади був важкий, і супроводжувався тривалою боротьбою з братами. Після смерті батька Ярослав Мудрий протягом 4 років воював з братами за великокняжий київський престол, здобувши у підсумку перемогу.
11. Кожен брат мав своє місто з округою, своєрідні питомі князівства, а значить і військову силу.
12. Ярослав мав головний «козир» — у його війську були варязькі дружини, а також наймані нормани зі своїми конунгами. Ця військова сила була нечисленною, зате непереможною завдяки високому професіоналізму, якісному важкого озброєння і відвазі.
13. До створення своєї військової сили князь підійшов завчасно і грунтовно — у Новгороді він спорудив «двір для приїжджих», де проживали воїни зі Скандинавії, які були матеріально забезпечені.
14. У цьому дворі знайшов притулок скандинавський конунг Рингссон Едмунд, якого звинувачували у вбивстві Бурицлава, під цим ім’ям, можливо, був святий мученик Борис, син князя Володимира і візантійської принцеси Анни.
15. Дружиною Ярослава була Інгігерда, дочка шведського короля, яка на Русі прийняла ім’я Ірина.
16. Дружиною Ярослава Мудрого був заснований перший в Київському князівстві жіночий монастир.
17. Ярослав Мудрий доклав руку до складання першого на Стародавній Русі зводу законів «Руській правді».
18. Князь дуже любив читати. Його напівлегендарна бібліотека досі розшукується істориками та археологами.
19. Достовірно відомо, що Ярослав Мудрий накульгував. Можливо, саме із-за неможливості особисто блищати на полі бою, він розвивав свої розум та волю. І, судячи з того, що народ прозвав його «Мудрим», дуже успішно.
20. В якості князя Ярослав Мудрий пробув цілих 37 років — значний термін для правителя тієї епохи. Хоча в подальшому рекорд за термінами перебування у влади встановив один з його нащадків, Іван Грозний.
21. Ярослав Мудрий вважав династичні шлюби дуже корисними для зовнішньої політики. Протягом життя у нього було 10 дітей, семеро синів і три дочки, і він через роки став батьком і дідом безлічі європейських правителів.
22. Одним з онуків князя був Володимир Мономах.
23. Син Володимир одружився на Оді, яка була дочкою Шдадского графа Леопольда (місто біля Бремена). Син Ізяслав був чоловіком Гертруди, а її батьком був польський князь Мешко II.
24. Син Святослав одружився на Оді, яка була онукою німецького цісаря Генріха II. Син Ігор вінчався із графинею Орламиндской, німецькою принцесою Кунигундой.
25. Четвертий син Ярослава Всеволод одружився на дочці візантійського імператора Костянтина Мономаха, в цьому шлюбі народився київський князь Володимир Мономах.
26. Сестра Ярослава стала королевою Польщі, одна дочка — королевою Франції, а інша — королевою спочатку Норвегії, а потім і Данії, а третя — королевою Угорщини.
27. Завдяки тому, що дочки князя були замужем за європейськими монархами, безліч людей, які стежать за своїм родоводом, вважаються нащадками Ярослава Мудрого.
28. Правління Ярослава Мудрого ознаменувалося будівництвом на Русі безлічі храмів.
29. Князь заснував три міста, які були названі його ім’ям — Ярославль на річці Вовка (Росія), Ярославль на річці Сян (сучасний Ярослав, Польща), Юр’єв (сучасне місто Тарту в Естонії, спочатку називався Гюргев, на честь Георгія Побідоносця, який був святим покровителем Ярослава Мудрого).
30. Русичі під керівництвом Ярослава Мудрого здійснювали походи: у 1030 році було здійснено похід на територію сучасної Галичини і Волині, були відвойовані Червенські міста, які в 1018 році захопив польський князь Болеслав Хоробрий, похід закінчився в 1031 році звільненням сучасних західноукраїнських областей з-під польського панування.
Жанна д’Арк Орлеанская дева — национальная героиня Франции, одна из командующих французскими войсками в Столетней войне. Жанна с небольшим отрядом проникает в Орлеан. её армия одержала первую победу, взяв бастион Сен-Лу. Победы следовали одна за другой, и уже в ночь с 7 на 8 мая англичане были принуждены снять осаду с города. Таким образом, задачу, которую прочие французские военачальники посчитали невыполнимой, Жанна д’Арк решила за четыре дня.
После победы под Орлеаном Жанну прозвали «Орлеанской Девой» . День 8 мая до наших дней отмечается каждый год в Орлеане как главный праздник города.