Джордано Бруно про безкінечність Всесвіту, існування невідомих на цей час планет в межах Сонячної системи, обертання Сонця і зірок навколо осі, математичні розрахунки Паоло Тосканеллі, який висунув ідею про можливість дістатися Індії західним шляхом (його картами користувався Колумб) - все це відкривало можливості пізнання світу.
В Італії раніше, ніж в інших європейських країнах, почався процес розкладання феодальних і зародження нових, буржуазних відносин. Для Італії характерний ранній і дуже швидкий розвиток міст. Тут зіграло свою роль вигідне географічне положення, що зробило країну головною торговою посередницею між Сходом і Європою (виникає безліч італійських торгових факторій, у тому числі й у Криму: Кафа – Феодосія, Солдайя – Судак, Балаклава). Концентрація капіталу дозволила перейти від торговельних операцій до кредитних. Італія – батьківщина банківської справи ("банк" від італ. Banco: лава, конторка – малася на увазі лава міняйл).
Багата верхівка включала різноманітні елементи суспільства. Характерна особливість ранньої буржуазії – складна економічна база (торговельні, банківські операції, мануфактура, земельна власність).
Объяснение:
Старший султан стоят во главе административно-территориального округа в казахских степях.
Этот пост появился после ликвидации власти хана Российским правительством. И если сначала старшим султаном мог стать потомок торе и ханов, то потом эту должность могли занимать и представители простолюдин.
Интересно, что эта должность была избираемой - старший султан служил 3 года. Его избирали султаны-правители, а затем избранную кандидатуру утверждало областное начальство. Избрание старшего султана входило в перечень полномочий окружного Приказа.
Избранного султана посвящали в должность по старому обычаю: подобно хану его поднимались на белом войлоке.
За эти 3 года старший султан выполнял несколько обязанностей:
Обеспечивал безопасность торговых караванов;
Собирал налоги;
Боролся с тем, кто был не доволен царским правительством.
Также старший султан мог выступать в суде на правах председателя. Согласно Уставу старшему султану полагалось жалование в размере 120 рублей в год.
По окончанию трехлетней службы бывшие старшие султаны получали статус дворянина и звание майора, которое действовало в любой точке Российской империи.
Можно сказать, что роль старшего султана постепенно стала заключаться в защите российской государственности.
В 1854 году Николай 1 утвердил отмену этой должности в целях усиления влияния Российской империи на свои колонии