Историческое значение Куликовской битвы в том, что ее результат привел к краху татарско-литовских планов раздела Руси.
Битва показала возможность победы над татарами, дала новый импульс силам, стремящимся к государственному единству Руси, объективно усилению Московского княжества - центра, стремившегося объединить Русь.
В 1382 г. татары под руководством хана Тохтамыша совершили новый поход на Русь. Он оказался неожиданным для Дмитрия Донского, уехавшего из Москвы собирать войска. Несмотря на героическое сопротивление москвичей, Тохтамыш взял Москву и сжег ее. Нового сражения с Дмитрием Донским он избегал. Поход 1382 г. вернул Золотой Орде власть над Русью, вновь была взята дань, притом - в особо тяжелой форме. Но после разгрома Тохтамыша Тимуром и нового обострения внутренней борьбы в Орде, тяжелые формы даннической зависимости Руси были ликвидированы. Таким образом, именно в период Дмитрия Донского, благодаря его успехам в борьбе с местными феодалами и внешними врагами, был сделан важный шаг в процессе объединения русских земель вокруг Москвы, преодоления феодальной раздробленности и усиления великокняжеской власти, создания единого русского государства. Однако до полного освобождения Руси от монголо- татарского ига оставалось еще целое столетие.
акт Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. про ненапад між СРСР та Німеччиною став політико-юридичною базою для розвитку радянсько-німецьких відносин у 1939–1941 рр. Дружба двох диктаторів тривала з осені 1939 р. до весни 1940 р.
Політичне співробітництво
Наприкінці вересня 1939 р. у Москві відбулись радянсько-німецькі переговори, на яких остаточно була вирішена доля Польщі. На пропозицію Й. Сталіна сторони переглянули сфери своїх інтересів у Європі, дещо змінивши підписану попередньо серпневу угоду. 28 вересня 1939 р. міністр закордонних справ Третього Рейху Йоахім фон Ріббентроп та народний комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов підписали Договір про дружбу та кордон, який доповнював укладений 23 серпня пакт Молотова-Ріббентропа. Документ закріпив низку угод між двома диктаторами – Гітлером та Сталіним, та визначив територіальний розподіл Польщі. В результаті розподілу ІІ Речі Посполитої 48,6% її території (189 тис. кв. км.) з 69% населенням (20 млн 260 тис.) окупували німці, а решту – 51,4% території з 37,1% населенням поглинув Радянський Союз.
У секретних статтях документу був врегульований обмін біженцями між СРСР та Німеччиною, уточнювалися сфери впливу. Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа Люблінське і східна частина Варшавського воєводства (до річки Буг) мали потрапити до радянської сфери впливу, проте під час бойових дій вони опинилися у німецькій окупаційній зоні. В обмін на ці землі Берлін погодився передати до СРСР Литву. За наслідками договору, після висунення відповідного ультиматуму 15 червня 1940 р., Кремль анексував Литву.
В окремому таємному протоколі було визначено ставлення сторін до польського питання. Зокрема, Німеччина відмовилася від своїх планів щодо утворення «серединної польської держави» на окупованих нею територіях. Країни узгодили, що будуть поборювати у будь-яких формах польську пропаганду та рух Опору.
Перед від’їздом з Москви Й. Ріббентроп урочисто заявив радянській пресі, що «німецько-радянська дружба встановлена остаточно» і що обидві країни бажають, щоб «Англія та Франція припинили беззмістовну та безперспективну боротьбу проти Німеччини», а якщо у цих двох країнах «візьмуть верх підпалювачі війни, то Німеччина та СРСР знають, як відповісти на це зло». Міністр закордонних справ Третього Рейху також відзначив, що «переговори відбувалися в особливо дружній та чудовій атмосфері» і додав, що особливо його вразив «сердечний прийом» Сталіна та Молотова.
Відразу після закінчення окупації Польщі, Німеччина почала «мирний наступ» на Англію та Францію, пропонуючи розпочати переговори. Радянський Союз відразу включився в цю кампанію, оголосивши Англію та Францію агресорами. В. Молотов назвав абсурдом війну під гаслом боротьби проти німецького фашизму. Комуністичним партіям у цих країнах через Комінтерн надійшла інструкція з Москви критикувати свої «плутократичні» уряди та закликати їх укласти «почесний мир» з Берліном. Одночасно з нацистською пропагандою радянська преса почала переконувати США не вступати у війну на боці Великої Британії.
Під час виступу 31 жовтня на засіданні Верховної Ради СРСР В. Молотов наголосив на закінченні етапу «ненормальних відносин» між СРСР та Третім Рейхом і вказав на необхідність принципово інакшого трактування терміну «агресія» та «агресор» у нових міжнародних умовах. Відтак у своїй політиці Німеччина, начебто, виступала за «якнайшвидше закінчення війни та укладення миру», тоді як Англія та Франція хотіли продовжувати воєнні дії і були проти підписання миру. Світові нібито загрожували «плутократичні» уряди в Лондоні та Парижі, а не войовничий Берлін чи Москва. Війна проти гітлеризму була охрещена «злочинною» та «імперіалістичною», породженою колоніальною сутністю західних демократій. Співучасть СРСР у розчленуванні Польщі була названа «політичною підтримкою Німеччини в її устремліннях до миру». Нарком закордонних справ підкреслив, що радянсько-німецькі відносини побудовані «на міцній базі взаємних інтересів».
У своєму виступі в рейхстазі 6 жовтня 1939 р. рейхсканцлер А. Гітлер також говорив про «щасливу співпрацю» Німеччини та СРСР щодо ліквідації «вогнищ війни та забезпечення безпеки народів» і наголосив на спільних інтересах країн на Сході Європи.
Объяснение:
1676-1681:Причиной войны послужила попытка Османской империи вмешаться в русско-польское противостояние и захватить контроль над Правобережной Украиной.
В 1669 году гетман Правобережной Украины Пётр Дорошенко стал вассалом Османской империи. Опираясь на нового союзника, султан Мехмед IV начал войну с Польшей, в результате которой получил под свой контроль Подолию. Успехи турков произвели панику в Москве, где очень боялись вторжения турок и в Левобережную Украину, находящуюся под контролем Москвы.
Не дожидаясь вторжения турок с 1673 года русские войска под командованием князя Ромодановского и левобережного гетмана Ивана Самойловича начинают походы на Правобережную Украину против турецкого вассала гетмана Дорошенко. В результате в сентябре 1676 года они добиваются сдачи Чигирина и капитуляции Дорошенко.
На место Дорошенко турецкий султан, считая Правобережную Украину своим вассалом, провозглашает гетманом Юрия Хмельницкого и начинает поход на Чигирин.
В 1677 году турецкие войска безуспешно осаждали Чигирин и после поражения под Бужином были вынуждены отступить.
В 1678 году туркам удалось захватить Чигирин, а русские войска отошли на Левобережную Украину.
В 1679-80 годах активных боевых действий не велось и война завершилась подписанием Бахчисарайского мирного договора в январе 1681 года, закрепившего статус-кво.
1768-1774:
Турция хотела расширить свои владения в Северном Причерноморье за счет России. Войну начала Турция. Потерпев полное поражение Турция была вынуждена просить мира. По договору к России была присоединена территори между Южным Бугом и Днепром. Крепости на Азовском море и крепость на Северном Кавказе.
поставь коронку
Объяснение:
XD