Человек и мир – это два неразрывных понятия. Человек существует благодаря миру, а мир есть благодаря человеку. Мир настолько огромный, что его трудно понять и трудно себе представить. Человеческая душа, а также возможности такие же безграничные. Когда человек открывает для себя мир он становиться мудрее и умнее. Мир учит человека жизни, заставляет его выживать и совершенствоваться.
Никогда не стоит забывать о том, что мир в руках человека. Ведь только от человека зависит, каким увидят мир его будущие дети. Поэтому крайне важно хранить и ценить то, что подарила нам природа. Нужно охранять окружающую среду и стараться не загрязнять экологию. Нужно искать новые источники энергии и научиться производить безвредные продукты.
Каким бы большим не казался мир, но он такой же хрупкий, как человек. Поэтому природа нашего мира нуждается в заботе и уходе, как в них нуждается человеческая душа. Поэтому нужно уже сейчас задуматься о мире и роли человека в этом мире. Ведь человек выступает хранителем и гарантом будущего, которое строиться уже сейчас.
Крайне важно, чтобы будущее поколение увидели всю красоту мира, которую можно увидеть сегодня. Важно помнить свою историю и историю человечества сохраняя лучшие традиции.
Источник: Сочинение на тему Мир и человек
Объяснение:
Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалась у суперечливих умовах. Безпосередній вплив на неї мали політичні, суспільні та господарські відносини.
Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія (розширення впливу) католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ.
Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.
Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала рис самобутності.
1. начало Столетней войны между
2. эпидемия Черного мора во Франций
3. крестьянское восстание Жакерия
Объяснение:
Все проверенно в онлайн мектеп