Объя першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу, під впливом антикріпосницького визвольного руху, а також революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи. Саме розвиток української культури був яскравим виявом дальшого формування української нації, відродження самосвідомості українського народу, його прагнення до утвердження себе як самобутнього окремого народу.
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології, зокрема теорії «офіційної народності», і в своїй творчості відображали життя, настрої й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські письменники, художники, композитори виявляли великий інтерес до України і в своїй творчості широко розробляли мотиви й теми з життя українського народу, виступали на його захист, протестували проти політики національного гноблення, що її проводив царський уряд. Російські учені вивчали історію, мову, географію, побут українського народу, в ряді випадків працювали в Україні. Українські вчені, письменники, митці часто здобували освіту в російських навчальних закладах, запозичували досвід передових діячів російської культури, мали з ними тісні дружні взаємини, користувалися їхніми порадами. Багато з них працювали в Росії, писали твори російською мовою, їх стали вважати діячами російської культури.
Подробнее - на -
Внешняя политика, проводимая Александром III, за 13 лет его царствования Россия не провела ни одной войны. Всех своих внешнеполитических целей Александр и его министры достигали дипломатическими методами. За это император был прозван «Миротворцем».
Стремился выступить стабилизатором отношений на Балканах. При любом другом императоре, конфликт на Балканах не бы без участия России. В ситуации конфликта с Болгарией возможен был сценарий силового решения проблемы, который мог привести к войне либо с Турцией, либо с Австро-Венгрией. Александр понимал роль стабильности в международных отношениях
Как я уже и писала пытался сохранить мир в Европе, и у него это получалось
Также, он решил проблемы с Англией по разделу сфер влияния в Средней Азии. В результате между Россией и Афганистаном удалось установить границу.
Итог: он был грамотным политиком ( на мое мнение), и стремился к миру и развитию заграничных отношений
Санскрит язык
Веды племя
Вроде так