Сучасному українцю доступні найрізноманітніші продукти харчування, тому ми рідко замислюємося про те, що раціон наших предків був куди скромніший. Ще кілька століть тому звичні нам помідори вважали отрутою, а картоплі українці не знали до другої половини XVIII століття. Але, звичайно, зробити харчування різноманітним намагалися всі. Навіть такі зайняті в походах і битвах люди, як запорізькі козаки. Про козацьку кухню ми сьогодні і поговоримо.
Військовий стиль життя козаків, особливо в Запорозькій Січі, не включав у себе великих турбот про харчування. Козаки самі готували собі їжу. Їжа готувалася тричі на день кухарем та його помічниками у чавунних чи мідних казанах у кожному курені. Посуд був зазвичай дерев’яний.
Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних витрат праці й часу. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових. До столу подавали: соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене олією; тетерю — рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто, у крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду й була улюбленою стравою козаків. Ще споживали щербу — рідко зварене борошно на риб’ячій юшці й братко, рідку пшоняну кашу з домішкою пшеничного чи будь-якого іншого прісного тіста замість кислого житнього
Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайликом чи коряком, місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка страва їлася ложками, тверда — бралася руками.
По самой распространённой версии, русское слово «деньги» (ед. ч. , уст. «деньга» ) произошло от тюркского «теңге» , или «деңге» . В настоящее время тенге — денежная единица в Казахстане, а также разменная монета в Туркмении.
В «Хожении за три моря» Афанасия Никитина (XV век) индийские и китайские деньги называются тенка, тенки, например, «а родится дитя бѣло, ино гостю пошлины 300 тенекъ» , «Почка алмаза новой копи по пять кени, черного — по четыре — шесть кени, а белого алмаза — одна тенка» . Российские деньги в том же источнике называются рублями.
Со времени формирования централизованного государства на Руси и начала регулярной чеканки монеты в Москве, деньгой стала называться монета достоинством в полкопейки, то есть одна двухсотая рубля. Кроме деньги, были и другие монеты: полушка — полденьги, одна четвёртая копейки; копейка; грош — две копейки; алтын — три копейки (см. пословицу: «Не было ни гроша, да вдруг алтын») ; пятак — пять копеек; гривенник — десять копеек; пятиалтынник — пятнадцать копеек; двугривенник — двадцать копеек; полтина — полрубля, то есть пятьдесят копеек; рубль (от глагола «рубить») , или тин (от глагола «тинать» , то есть «резать» , «рубить» , см. в Словаре Владимира Даля: «Монету вытинают чеканом»).
По самой распространённой версии, русское слово «деньги» (ед. ч., уст. «деньга») произошло от тюркского «теңге», или «деңге». В настоящее время тенге — денежная единица в Казахстане, а также разменная монета в Туркмении. Ай Ай Бранко . В «Хожении за три моря» Афанасия Никитина (XV век) индийские и китайские деньги называются тенка, тенки, например, «а родится дитя бѣло, ино гостю пошлины 300 тенекъ», «Почка алмаза новой копи по пять кени, черного — по четыре—шесть кени, а белого алмаза — одна тенка». Российские деньги в том же источнике называются рублями. Со времени формирования централизованного государства на Руси и начала регулярной чеканки монеты в Москве, деньгой стала называться монета достоинством в полкопейки, то есть одна двухсотая рубля. Кроме деньги, были и другие монеты: полушка — полденьги, одна четвёртая копейки; копейка; грош — две копейки; алтын — три копейки (см. пословицу: «Не было ни гроша, да вдруг алтын»); пятак — пять копеек; гривенник — десять копеек; пятиалтынник — пятнадцать копеек; двугривенник — двадцать копеек; полтина — полрубля, то есть пятьдесят копеек; рубль (от глагола «рубить»), или тин (от глагола «тинать», то есть «резать», «рубить», см. в Словаре Владимира Даля: «Монету вытинают чеканом»).
Військовий стиль життя козаків, особливо в Запорозькій Січі, не включав у себе великих турбот про харчування. Козаки самі готували собі їжу. Їжа готувалася тричі на день кухарем та його помічниками у чавунних чи мідних казанах у кожному курені. Посуд був зазвичай дерев’яний.
Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних витрат праці й часу. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових. До столу подавали: соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене олією; тетерю — рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто, у крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду й була улюбленою стравою козаків. Ще споживали щербу — рідко зварене борошно на риб’ячій юшці й братко, рідку пшоняну кашу з домішкою пшеничного чи будь-якого іншого прісного тіста замість кислого житнього
Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайликом чи коряком, місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка страва їлася ложками, тверда — бралася руками.