"Кавказская война" - самый длительный военный конфликт с участием Российской империи, затянувшийся без малого почти на 100 лет и сопровождавшийся тяжелыми жертвами как со стороны русского, так и кавказских народов. Замирения Кавказа не произошло и после того, как парад русских войск в Красной Поляне 21 мая 1864 года официально ознаменовал окончание покорения черкесских племен Западного Кавказа и завершение Кавказской войны. Вооруженный конфликт, продолжавшийся до конца XIX столетия, породил многие проблемы и конфликты, отголоски которых все еще слышны и в начале XXI века.
Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст. н. е. християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства іння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.