Літерату́ра пе́ршої полови́ни XIX столі́ття — період в історії літератури від кінця XVIII століття до 1860-х років. З соціально-історичного погляду його межами є Велика французька революція (1789—1794) з одного боку та національно-визвольні рухи середини XIX століття (європейські революції 1848—1849 років, Громадянська війна в США, повстання сипаїв в Індії 1857—1859 років тощо) з іншого. В естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою романтизму в Західній Європі, появою і розвитком літератури США та повільним занепадом середньовічних моделей літератури в країнах Сходу.Вплив науки Редагувати
Наукова думка загалом розвивається в напрямку, що визначився наприкінці XVIII століття. У різних областях математики та природознавства робляться основоположні відкриття (Лобачевський, Лаплас, Фарадей, Ампер, Джоуль, Гельмгольц та ін.). Численні географічні експедиції не лише допомагають краще пізнати земну кулю, а й сприяють змінам у світогляді людей. Звіти географів, натуралістів, записки мандрівників у перші десятиліття 19 століття стають помітною частиною духовного життя, впливають на вироблення естетичних уявлень. Наприклад, дослідження Александра Гумбольдта в Південній Америці збагатили природничі науки та, завдяки художньому стилю його робіт, до утвердженню літературного романтизму. У 1830-ті — 1840-ві роки зростає інтерес письменників до розвитку науки, зокрема до еволюційної теорії (Ламарк, Жофруа).Філософія Редагувати
На початку періоду у філософії панували ідеалістичні системи (Фіхте, Шеллінг), що виникли в руслі німецької класичної філософії, вершиною якої стало вчення Гегеля та розроблений ним діалектичний метод. У наступні десятиліття посилюється вплив матеріалізму (Феєрбах). Ще один напрям філософської думки — позитивізм, що склався в 1830-ті роки. Він вважав за достовірне (позитивне) лише те знання, що отримане спеціальними науками, і заперечував необхідність загального філософського методу. Наприкінці доби виникає марксизм, що матиме значний вплив на соціальне і культурне життя наступного періоду.
Різнорідність літератури Редагувати
Період позначений великою різнорідністю літературної карти світу. На всіх континентах йдуть зовсім різні літературні процеси. Виникає багато нових літератур (бельгійська, словацька, фінська фінською мовою, ірландська англійською мовою, молдавська, єврейська їдишем, бенгальська, непальська мовою непалі). Відроджуються літератури, чий розвиток був перерваний іноземним пануванням (Болгарія). У вирішальну стадію формування вступають літератури Латинської Америки, США та Канади. В іспаномовній Америці, окрім того, після утворення незалежних держав стали виділятись з регіонального комплексу окремі літератури: мексиканська, аргентинська, чилійська тощо. На Близькому Сході розвиваються місцеві літератури: у Єгипті, Сирії, Іраку тощо. Найрозвинутіші «старі» літератури Західної Європи — французька, німецька, англійська, італійська — досягають значних вершин. Зокрема, формуються нові літературні напрями романтизму та реалізму.
«Во всем виноваты овцы, — говорили английские крестьяне. — Овцы пожирают людей» .
В английских деревнях почти не осталось крестьян — какой же крестьянин без земли!
Вспомним насильное введение картофеля привело в ряде стран в том числе и в России к картофельным бунтам. В сельском хозяйстве в 18 веке стали использовать культуры привезенные из других стран. Вспомним мятеж на "Баунти" ведь его отправляли за тем, чтобы он доставил сельскохозяйственные культуры из одного географического региона в совершенно другой за много тысяч миль
олитические и социальные изменения, которые произошли в Украине в конце XVIII - начале XIX века, были вызваны в первую очередь новой геополитической ситуацией в Центральной и Восточной Европе. В конце XVIII века перестала существовать Речь Посполитая, в состав которой входила большая часть украинских земель вплоть до Днепра. На южных границах исчезло Крымское ханство (присоединено к Российской империи в 1783 году) , которое с конца ХV века составляло постоянную военную угрозу для украинских земель. внутренней консолидации большинства украинских земель в составе Российской империи, ибо к середине XIX века эта территория оставалась политически и экономически незинтегрованою. Одной из характерных признаков положения украинских земель в составе Российского государства был регионализм (выделялись четыре крупные регионы, которые отличались общественно-политическим и культурным положением: Левобережная Украина, Слобожанщина, Правобережная и Южная (Степная) .
Таким образом, украинские земли теперь входили в состав двух государств: Австрийской (примерно 15%) и Российской (свыше 80%) империй.
Не следует преувеличивать процесс внутренней консолидации большинства украинских земель в составе Российской империи, ибо к середине XIX века эта территория оставалась политически и экономически незинтегрованою. Одной из характерных признаков положения украинских земель в составе Российского государства был регионализм (выделялись четыре крупные регионы, которые отличались общественно-политическим и культурным положением: Левобережная Украина, Слобожанщина, Правобережная и Южная (Степная) .
Характерной особенностью этого периода было несоответствие между потенциальными возможностями Украине (большая территория и население, плодородные земли, наличие значительных запасов полезных ископаемых и т. д. ) и реальным промышленным развитием, которое тормозилось закрепощенным положением крестьянства, неразвитым рынком свободной рабочей силы и пр. Основная часть промышленных предприятий принадлежала помещикам или государству, почти исключало свободную рыночную конкуренцию. Особенность промышленного развития Украины состояла в том, что она имела сельский характер, предприятия находились в селах, а не в городах, и на них работали сезонно в основном крепостные.
Все же самая главная особенность социально-экономического развития этого периода - быстрый упадок феодально-крепостнической системы хозяйствования.
Основными признаками этого процесса были:
- Развитие товарно-денежных отношений и появление капиталистических элементов в сельском хозяйстве, рост товарности хозяйства, углубление специализации в производстве;
- Разрушение крестьянских хозяйств путем сокращения земельных наделов вплоть до полной ликвидации крестьянского хозяйства;
- Упадок крепостнической мануфактуры и начало с 30-х годов XIX в. промышленного переворота.
Согласно первому разделу Польши (1772 г. ) Галичина отошла под власть Австрийской империи. Она была объединена с польскими землями, получив название Королевство Галиции и Лодомерии. Такое искусственное объединение Галичины принесло большие проблемы для украинского населения. Попав под власть Австрии, Галиция оказалась в других политических условиях, чем жила до этого времени (в Речи Посполитой всем управляли магнаты и шляхта, а здесь была сильная абсолютная власть монарха) .
Предметом первых мероприятий австрийского правительства было наведение порядка и дисциплины. Императрица Тереза и ее сын Иосиф II проводили политику Просвещения, которая имела целью улучшить материальное положение жителей, которые бы были оплотом власти, облегчить им доступ к образованию и т. д. , чтобы сделать их сознательными гражданами империи. Згалом в то время положение украинский Галичин характеризовалось крайней нищетой и моральным упадком.
Реформы австрийской администрации проводились в трех направлениях: сельское хозяйство; церковь; образование.