ную судьбу, готовый к любым испытаниям и победам. Если нет ответственности за себя, говорят в народе, человека нет — он, по сути, есть лишь предисловие к человеку. ответственность-это обязанность перед кем-то или перед чем-то. Наш общественный долг, честь и совесть, жизненная позиция — это мера ответственности перед обществом. Каждый должен научиться управлять собой, то есть самовоспитывать себя. Самовоспитание-это также проявление ответственности, свидетельствующее о зрелости человека, его духовной стойкости. Ю. Герман, русский писатель, один из своих романов назвал "Я отвечаю за все!"В нем он пишет о военных (1941-1945, Великая Отечественная война и послевоенные годы. Многие поколения людей жили с девизом: "я отвечаю за все!"Они были настоящими героями, совершали героические подвиги. Потеряв ноги
Объяснение:
ответ:Ренесансна архітектура — період розвитку архітектури в європейських країнах з початку XV до початку XVII століття, в загальному перебігу Ренесансу та розвитку основ духовної і матеріальної культури Стародавньої Греції і Риму. Цей період є переломним моментом в історії західноєвропейської архітектури, особливо по відношенню до попереднього архітектурного стилю, до готики. Готика, на відміну від архітектури Відродження, шукала натхнення у власній інтерпретації мистецтва стародавнього Риму.
Объяснение:
Особливе значення в цьому напрямку надається формам античної архітектури, а це — симетрія, пропорціонування, геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать випадково збережені зразки давньоримської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на зміну несиметричним контурам приходить півколо арки, півсфера купола, ніші, едікули. Архітектура знову стає ордерною (втраченою в архітектурі Візантійської імперії), як то було в добу античності.
Розвиток архітектури Відродження обумовив нововведення у використанні будівельних технік і матеріалів, до розвитку архітектурної лексики. Важливо відзначити, що рух відродження характеризується відходом від анонімності ремісників і появою персонального стилю у архітекторів. Насправді, і романські, і готичні споруди вже мали риси індивідуальної манери майстрів, що їх проєктували і будували. Але настанова працювати для Бога, котрий все бачить і все знає, обумовила масову відмову майстрів і будівельників від підписів під власними творіннями (імена середньовічних майстрів заносили в літописи надто рідко і знайдені в архівах лише через століття). Тоді як твори доби Відродження, навіть невеликі будівлі або просто проєкти, були акуратно задокументовані з моментів самої своєї появи. Майстри Відродження також працюють для Бога, а також і для власної слави, що обумовило повертання підписів в творчість.
Першим представником цього напряму можна назвати Філіппо Брунеллескі, котрий працював у Флоренції, в місті Тоскані, де розпочався напрям відродження античності. Потім воно поширилося в інші італійські міста, а також в країни за Альпами — Францію, Німеччину, Англію, Польщу і Україну в її складі та небагате коло інших західноєвропейських країни. Низка країн Азії і Африки ніколи не проходили етапу відродження (особливо мусульманські і азійські) серед них Росія (тоді Московія), Монголія, Китай, Японія, Індія, колонії в Америці.
Объяснение:
Літопис Самуїла Величко — монументальний твір історико-мемуарної прози XVII—XVIII століть, який поряд із Літописом самовидця, Літописом Григорія Граб'янки та «Історією Русів» створює комплекс козацької історіографії.
Сам літопис не дійшов до нас у належному вигляді — сильно пошкоджено перший том, значно менше — другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, що і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. З цієї причини поширена думка, що втрачені й заключні сторінки літопису.
Самуїл Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різні іноземні джерела. Найбільш вірогідним джерелом Величко вважається «діаріуш» (Щоденник) козацького літописця Самуїла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички» (хроніки).
Объяснение:
Объяснение:
Людину в життевих випробуваннях називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини. Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Ю. Герман, російський письменник, один із своїх романів назвав "Я відповідаю за все!" У ньому він пише про воєнні (1941-1945, Велика Вітчизняна війна) та післявоєнні роки. Багато поколінь людей жило з девізом: "Я відповідаю за все!" Вони були справжніми героями, здійснювали героїчні подвиги. Втративши ноги на фронтовивоєнні роки — тракторами, машинами; втративши руки, писали зубами романи, повісті, оповідання; без їжі впродовж 45 днів боролися з морською стихією, не втрачаючи при цьому гідності. Виконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню.секс