Відповідь:
1)Право 5-ти православних єпископів брати участь у засіданнях Сенату. Також сейм відкинув вимогу козаків про повернення маєтків та чинів, відібраних у православних греко-католиками.
2)Угода не дозволяла гетьману приймати іноземні посольства.
3)Сеймова редакція договору передбачала повернення приватним власникам володінь, втрачених в часи Хмельниччини.
4)Козацький реєстр мав складатися з 30 тисяч осіб. Козаки звільнялися від сплати податків.
5)Право вибору гетьмана надавалось королю з чотирьох кандидатів, які представляли чини Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств.
6)Іван Виговський отримував у Любомль та посаду воєводи київського.
Пояснення:
Польська сторона очевидно не була готова аби допустити Русь, до того ж козацьку Русь, до статусу партнера та соправителя Речі Посполитої, нехай навіть на правах «молодшого» литовського брата. Також на шляху до успіху Гадяча стояли впливові українські сили, насамперед рядове козацтво, що поповнювалося селянами, не бажавшими повернення польських панів та перетворення на панів власних старшин, рівно як і радикалізоване в умовах затяжної боротьби і козацької революції православне духовенство... Очевидний, хоча й суперечливий успіх Переяслава - більш ніж сторічне існування Гетьманщини в межах РІ - та неможливість досягнення автономії у складі Речі Посполитої явно вказують на правильний вибір промосковськи орієнтованої старшини щодо відмови від польської альтернативи.
Улан-Удэ – столица Бурятии.
Специфика региона определена ландшафтом, климатом, а также многонациональным составом населения
Город находится в Восточной Сибири, в 75 км к Юго-Востоку от него располагается озеро Байкал.
Несмотря на относительно молодой возраст города – 352 года, его история богата на события.
Раньше город назывался Верхнеудинском, его строительство было начато в 1666 году
Подробнее можешь посмотреть по ссылке и выбрать другие предложения если эти не подходят https://must-see.top/pamyatniki-ulan-ude/
Караханидское государство делилось на уделы, в которых правили члены караханидского рода — хаканы и илеки