першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного хара
Главные события войны с джунгарами происходят в 1723-1727 гг. , вошедшие в как "годы великого бедствия" ("актабан шобырынды"). решаюшую роль в отражении агрессии джунгар сыграли всеказахские сходы (съезды) , где решением биев (наставниками) трех жузов толе-би, казыбек-би, айтеке-би предпринимаются меры по созданию народного ополчения, единого фронта обороны и отражения нападения джунгар. решающую роль в народном ополчении (1727 у р. буланты; 1729 – анракайская битва) казахов против джунгарской агрессии сыграли всеказахские съезды, деятельность народных батыров кабанбая, богенбая, наурызбая, карасая, полководческий талант абылая и других.
1. Жозефина бездетна 2.некорректный вопрос 3.контрибуция - выплаты проигравшей стороной в войне, победившей 4.причины - личная ненависть александра к наполеону, вопрос существования польского государства, нежелание александра соблюдать условия тильзитского мира и континентальной блокады 5.1812 6. Коронация из рук папы римского, обручение с австрийской принцессой Марией Луизой 7.бородино, победа Наполеона 8.первое отречение в 1814 второе в 1815 9.людовик 18 бурбон 10. Период, между возвращение из ссылки и захватом власти, до поражения из Ватерлоо и вторым отречением Наполеона. 11.1815 битва при Ватерлоо 12. Для поддежки монархических режимов в Европе, недопустимости революций. 13.найди уж сам в интернете.
першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного хара