Кыпчанское ханство
1.XI в.
2.Во главе стояли ханы династий Шарукана и Боняк хана
3.долины рек Дон (Тен) и Днепр (Узеу)
4.Сыгнак,потом Отрар
5.1.Западное объединение кыпчаков, куда входили 11 племен - ельборили, токсоба, йетиоба, дурут и др.
2.Восточное объединение кыпчаков, куда входили 16 племен
6.сельджуки
7.Кыпчакские ханы из династии Кайы-уран
· Джанкеши хан — хан Сыгнака
· Алп-Кара Уран, хан правого крыла Кыпчакское ханство
· Кадыр-Бугу хан, хан Сыгнака
· Кайыр хан Алып-Дерек — ханСыгнака, хан Отрара
8.---
9.Кыпчанское ханство ослабили регулярные набеги хорезмшаха Мухаммеда и в конце концов добили ханство междоусобицы
10.язычество
Объяснение:
Можно лучшим ответом
Відповідь:
Различия в подходах были вызваны борьбой за власть между президентом Б.Н. Ельциным и Верховным советом: каждый из них предлагал такую модель государства, при которой он оказывался главным.Парламентская или президентская республика. При парламентской главным является премьер министр, назначаемый голосованием фракций парламента.Президент -номинальная фигура. При президентской форме главой является президент, он назначает премьер министра и правительство, и может их отстранить в любой момент...народные депутаты настаивали на парламентской форме, либералы на президентской.
Пояснення:
Відповідь:
У 1054 р. стався розрив між папством і східною церквою, що поклав початок роздільного існування двох церков – римо-католицької (грец. вселенської) і православної. Насправді, церкви на латинському Заході і грецькому Сході вже давно розвивалися відокремлено, а затяжні схизми, тобто розколи єдиної церкви, траплялися і раніше. Багато в чому протистояння східної і західної церков визначалося як різними уявленнями про взаємини світської і духовної влади, так і суперництвом римського папи та константинопольського патріарха. Істотну роль у загостренні взаємин Риму та Константинополя грали політичні чинники – такі, як відродження Римської імперії на Заході і боротьба імперії і папства проти Візантії на півдні Італії в першій половині XI ст. Разом з тим, між латинською і грецькою церквами до середини XI ст. накопичилися і значні відмінності в тлумаченні християнського віровчення.
Мабуть, ще в боротьбі з варварами-аріанами, відстоюючи повну рівність Христа Богові Отцеві, на заході до Нікейського символу віри стали додавати filioque (лат.: «і від Сина»), стверджуючи, таким чином, похождення Святого Духа не тільки від Бога Отця, а й від Сина. Наприкінці VIII ст. з ініціативи Карла Великого це додавання було прийнято під франкської імперії, а на початку XI ст. затверджено папством.
У першій половині XI ст. на Заході остаточно оформилося вчення про пресуществленіє, тобто про б перебування тіла і крові Христа в хлібі і вині, використовуваному в таїнстві Євхаристії. Якщо на Сході вважали, що тіло і кров присутні в хлібі і вині лише духовно, то на Заході зміцнилася думка, згідно з яким при відправленні таїнства хліб і вино перетворюються на справжні кров і плоть які віруючі, за словами одного з теологів, буквально «пережовують зубами». На підставі вчення про пресуществленіє в XIII ст. було обгрунтовано і відмінність між причастям мирян і духовенства, також поглибити догматичні суперечності, що розділяли католицьку і православну церкву. Якщо в хлібі і вині присутня справжня кров і плоть Христа, іншими словами сам Христос, то і в хлібі окремо і у вині окремо наявна весь відразу. Католицькі теологи визнали тому можливим причащати мирян одним хлібом, священиків ж – як і
Пояснення:
ответ:в 9-13
Объяснение:
Проверил