ответ:Загалом, зазначений період в історії архітектури та будівництва на українських землях відомий, фактично, лише в окремих своїх проявах, оскільки тогочасних автентичних пам’яток збереглося мало, а дотеперішні археологічні та історично-архітектурні дослідження перебудованих чи втрачених споруд не завжди дають достатньо вагомий матеріал для їхньої обґрунтованої історико-архітектурної реконструкції.
Розглядуваний період дуже скромно забезпечений писемними джерелами, за винятком самих початків, де ситуацію певною мірою виправляють літописні дані. Відомості до історії архітектури досить нерівномірно розподілені і в географічному плані — як і в усій культурі українських земель відповідного періоду, тут однозначно домінують західноукраїнські території. З-перед кінця XIII ст. для більшості регіонів розвитку української мистецької традиції документальні свідчення практично повністю відсутні.
Объяснение:
К началу XII в. Русь занималаплощадь почти 800 тыс. км2, Что в зависимости от обстоятельств, могло быть либосвидетельством государственного могущества, или же источником слабости. Великий князь в этовремя не обладал достаточно крепким, составленным и разветвленным аппаратом власти, фактически не имел развитой сети дорог, быстрых видов транспорта или средствсвязи для эффективного осуществления своих властных полномочий на такойогромной территории. Поэтому во внедрении своей политики великим князьямприходилось полагаться на удельных властителей, которых, как правило, тяготила такаяпревосходство. К тому же, они сами были не прочь занять великокняжескийпрестол.
Во-вторых, этническая неоднородностьнаселения.
Не прочности государства и то, чтов Киевской Руси наряду со славянами, которые составляли большинство населения, проживало более 20 других народов: на севере и северо-востоке - чудь, весь, меря, мурома, мордва, на юге - печенеги, половцы, турки, каракалпаки, насеверо-западе - литья и ятвяги. Большинство этих народов силой попали подвласть киевских князей или были враждебны им.
В-третьих, рост крупногоземлевладения.
По мере развития хозяйства ифеодальных отношений укреплялось и крупное землевладение. Основываясь нанатуральном хозяйстве, оно усилило власть местных князей и бояр, которые, всвою очередь, стремились экономической самостоятельности и политической обособленности.