У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]
У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]
Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].
5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]
Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.
Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.
30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.
Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.
У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]
Мао Цзэдун (1893—1976), китайский государственный и политический деятель. Родился 26 декабря 1893 г. в деревне Шаошань (провинция Хунань) в семье разбогатевшего крестьянина. Окончил школу и педагогическое училище (1913— 1918 гг.); работал заведующего библиотекой Пекинского университета
В 1919 г. вступил в марксистский кружок, в 1921 г. стал одним из основателей Коммунистической партии Китая (КПК)
В 1921—1925 гг. выполнял организационные задания руководства КПК, затем начал активную деятельность по созданию крестьянских союзов в деревнях
В апреле 1927 г. Чан Кайши развязал антикоммунистическую кампанию, и руководство КПК взяло курс на вооружённые восстания
В 1928—1934 гг. Мао Цзэдун организовал и возглавил Китайскую советскую республику в сельских районах на юге Центрального Китая, а после её разгрома повёл коммунистические отряды в знаменитый Великий поход на север Китая.
Во время японской агрессии в Северном Китае (1937—1945 гг.) КПК руководила движением сопротивления, а с 1945 г. возобновила гражданскую войну с Чан Кайши. После победы коммунистов (1949 г.) Мао Цзэдун стал главой Китайской Народной Республики (КНР), оставаясь также председателем ЦК КПК (этот пост он занимал с 1943 г.). Он возлагал большие надежды на экономическую и техническую СССР
В 1950— 1956 гг. репрессиям подверглись разного рода «контрреволюционеры», при этом в стране проходила аграрная революция, обобществлялись промышленность и торговля
В 1957—1958 гг. Мао Цзэдун выдвинул программу социально-экономического развития, известную как «большой скачок»: огромные трудовые ресурсы были брошены на создание сельскохозяйственных коммун и мелких промышленных предприятий в деревне. Вводился принцип равного распределения доходов, ликвидировались остатки частных предприятий и система материальных стимулов
В итоге китайская экономика пришла в состояние глубокой депрессии. В 1959 г. Мао Цзэдун оставил пост главы государства. Он сыграл определяющую роль в нараставших идеологических распрях Китая и СССР. В начале 60-х гг. Мао был озабочен некоторыми хозяйственными и политическими тенденциями: считал, что отступление от принципов «большого скачка» зашло слишком далеко и некоторые лица в руководстве КПК не хотят строить социализм
В 1966 г. мир узнал о «культурной революции» в Китае, с которой предполагалось очистить КПК от всех, кто «пошёл по капиталистическому пути». «Культурная революция» завершилась в 1968 г. — у Мао Цзэдуна появились опасения, что СССР может воспользоваться политической нестабильностью и нанести внезапный удар по Китаю
В 1971 г. он передал полномочия главы КПК Чжоу Эньлаю, под руководством которого (и при личном одобрении Мао Цзэдуна) Китай взял курс на мирное сосуществование с США. Умер 9 сентября 1976 г. в Пекине.