Уже почти месяц по Европе бродит призрак антикоммунизма в лице королевы Анны. Украина ведёт беспощадную борьбу с российской агрессией против своих исключительных прав на наследие Киевской Руси вообще и всех адекватных древнерусских князей в частности. Иными словами, внешний мир в очередной раз столкнулся с системой верований, давно и прочно заменяющей сознательному украинцу историю.
Со времён Виктора Ющенко, Триполья и галичанского происхождения Иисуса Христа украинская свидомая историография большой путь, причём не только в таких остроактуальных направлениях, как «Шухевич — борец против нацизма изнутри» и «Волынская резня как преступление НКВД». Глубоко освоено не только наследие Резуна, но и творчество Анатолия Фоменко. В итоге была успешно сконструирована абсолютно альтернативная реальность. При этом если в России «пирамидиоты» и диванные борцы с монгольским нашествием всё-таки пребывают в статусе городских сумасшедших, то на Украине особь, вещающая про «страну Моксель», которой была Россия до Петра I, — давно и прочно почти мейнстрим. Последние три года мы наблюдаем всего лишь выбросы во внешний мир основательно настоявшегося и перебродившего бреда.
Подробнее: https://eadaily.com/ru/news/2017/06/28/alternativnaya-istoriya-ukrainy-anna-i-feyk
Объяснение:
литовські князі одними з перших рушили на українські землі, які були роздроблені та ослаблені золотоординським ігом.
Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг, який у середині XIII ст. об’єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною Західної Русі. На початку 60-х років XIII ст. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.
Швидке зростання Литовської держави почалося при Гедиміні (1316-1341). Добре зміцнивши тили, він узявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі дуже ретельно подбали про розбудову військової справи. Вони постановили за правило: хто має землеволодіння, той мусить служити у війську; хто ж відмовлявся від військової повинності, у того забирали землю. Це правило поширювалось на всі суспільні верстви - від князів до селян. Можна сказати, що Литва на той час мала велике організоване військо. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, розпочате його попередниками, і приступив до приєднання українських земель. Експансія Литви на схід і північ Русі натрапила на сильний опір з боку Московського князівства. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна - Ольгерду (1345-1377), який заволодів Чернігово-Сіверщиною, а в 1362 р. зайняв Київ.
Объяснение: