Відповідь:
Пояснення:
Кінець XIX — початок ХХ століття називають «золотою добою» українського меценатства.
В кінці XIX — початку ХХ століття внаслідок соціально-економічних перетворень, викликаних відміною кріпацтва, розвитком ринкових відносин та підприємництва відбувається активізація суспільно-культурної діяльності. Розширилось і поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замовлення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки, купляли твори мистецтва з виставок, засновували власні галереї, залучали до співпраці діячів культури та мистецтва. Виробилась своєрідна система так званого «малого меценатства», яка сприяла зібранню мистецької спадщини в приватні колекції. Серед таких приватних колекцій, колекції О. М. Алфьорова, К. М. Скаржинської, Б. Г. Філонова, І. І. Шараневича. Під час виставки церковної старовини в Петрограді збирались кошти потерпівшим у Першій світовій війні солдатам. До виставки долучились і українські колекціонери: Б. І. Ханенко представив хрести, ікони із свого зібрання, О. О. Бобринський — емалі. В свою чергу, митці не вважали за сором звернутись з проханням про фінансову до до меценатів. В цей час меценати представляють дві групи: фундатори та організатори. Меценати пропагували свої надбання, поширювали наукові знання, утворювали благодійні фонди. Наприклад, до бібліотеки Київського Товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва Б. І. Ханенко передав шість томів власних «Старожитностей Придніпров'я». Подружжя Ханенків видало також каталог власної колекції «Зібрання картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та ін. шкіл» (1899). Меценати Львова В.Дідушицький, А.Потоцький, Л.Сапега заснували доброчинну організацію ім. К.Шайнохи з метою до науковцям та літераторам. Досить популярним стає садове меценатство. У родових маєтках збирались предмети декоративно-прикладного мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж садиби були шедеврами садово-паркового й архітектурного мистецтва.
1.Законодательные полномочия в данный период истории древнего Рима делились между магистратами, сенатом и комициями. Магистратуры (исполнительная власть). Вся исполнительная власть в древнем Риме принадлежала магистратурам. Самыми главными считались два консула, возглавлявшие государство и командующие армией.
2. армия Древнего Рима имела лучшее для своего времени вооружение, опытный и хорошо подготовленный командный состав, отличалась жёсткой дисциплиной и высоким военным искусством полководцев, применявших самые совершенные ведения боевых действий, добиваясь полного разгрома противника. Основным родом войск являлась пехота.
3.При Сервии Туллии:
1-й класс: наступательное — гладий, гаста и дротики , защитное — шлем , панцирь , бронзовый щит и поножи ;
2-й класс — то же, без панциря и скутум вместо ;
3-й класс — то же, без поножей;
4-й класс — гаста и пика ).наступательное — кинжал .
4.Пиррова победа - это победа, которая далась слишком дорогой ценой. Выражение «пиррова победа» означает, что огромные жертвы сделали ее равнозначной поражению.
5. Пунических войн было три войны между Древним Римом и Карфагеном («пунами», то есть финикийцами, ), продолжавшиеся с перерывами в 264—146 годах до н. э. В войнах победил Рим и тем самым укрепил своё положение в Западном Средиземноморье.Пунические войны 264-146 до н. э., захватнические войны между Карфагеном и Римом Древним за господство сначала в Сицилии, а затем во всём Западном Средиземноморье. Название войн связано с тем, что римляне называли карфагенян пунийцами.
Объяснение:
Западные земли каганата ближе к Уралу принадлежали тюркоязычным кыпчакам. Также каганат населяли другие племена: эймуры, татары, байандуры, ланиказы, аджлау, смешанные кимако-кыргызские племена и другие. Столицей государства был город Имакия на Иртыше[3].