ответ: Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник.
Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.
Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.
Объяснение: На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав. Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати людей на керівні посади з полян та інших племен, що населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.
Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту. Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу. Сам він у 1019 році узяв шлюб з дочкою норвезького конунга Олава Ейріксона – Інгігердою. Усі його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту:
Старший син Ілля – з дочкою датського та англійського короля Кнута;
Другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою;
Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II;
Всеволод – з візантійською принцесою Марією;
П’ятий – Ігор – з принцесою з Німеччини Кунігундою.
Вы не можете благодарить себя Задай вопрос из школьного предмета 5-9 История 5+3 б Доказать что Первая Мировая война выступила в роли катализатора революционных процессов 1917 года Попроси больше объяснений не следить Отметить нарушение Drozdovaalice 18 часов назад ответы и объяснения GermanKaiser GermanKaiser хорошист Это доказывает тот факт, что перед войной социум желал разительных перемен путём не внутренних реформ, а перекладывания ответственности за их неудачи на другую сторону конфликта. Особенно активизировалась революционная деятельность в странах, подверженным реваншистским настроениям (Германия, Россия), то бишь проигравшие, с пёстрым социальным расшарованием. Люди не узрели своего положения в войне, и тем самым развязали руки революционерам (Ноябрьская, Октябрьская революции). Демократия не оправдала надежд тогдашнего мира на урегулирование социальных нужд, и это стало основным требованием нового революционного общества.
1. Один лишь факт, что армией управляли с кнута, указывает на разобщённость персидского войска. Как мы помним, Ксеркс привёл с собой многотысячную армию, которая, разумеется, состояла не только из персов, но и из захваченных ранее народов. Практически вся Малая Азия была завоёвана персами. Также можно отметить тот факт, что у персов практически не было флота и он добирались до Греции на Египетских и Финикийских кораблях. После завоевания малой Азии оставалось завоевать только Грецию, но покорённые народы, разумеется, воевать-то не очень желали, не хотелось умирать за чужие амбиции, поэтому бойцов кнутами и гоняли. (Здесь можно вспомнить Наполеоновский поход в Россию, в 1812, где на стороне Наполеона были представителей разных народов. Их только кнутами не били.) 2. Греки понимали, что если они не остановят такого грозного врага, как Персия, то они не просто падут, но будут стёрты с лица земли, и персидское нашествие победоносной поступью пройдёт по покорённым землям. Греки умирали за свою свободу, ибо греко-персидские войны стали для них тяжёлым испытанием за право быть независимым народом. Греческая мощь и объединение полисов перед лицом врага победить персов.
ответ: Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник.
Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.
Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.
Объяснение: На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав. Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати людей на керівні посади з полян та інших племен, що населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.
Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту. Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу. Сам він у 1019 році узяв шлюб з дочкою норвезького конунга Олава Ейріксона – Інгігердою. Усі його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту:
Старший син Ілля – з дочкою датського та англійського короля Кнута;
Другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою;
Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II;
Всеволод – з візантійською принцесою Марією;
П’ятий – Ігор – з принцесою з Німеччини Кунігундою.