1. Хухлаева О. В. «Основы психологического консультирования и психологической коррекции: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений».
2. Елизаров А.Н. «Основы индивидуального и семейного психологического консультирования: Учебное пособие».
3. Кочюнас Р. «Основы психологического консультирования».
Закони Лікурга.
Визначним державним діячем, законодавцем Спарти був Лікург(VIII ст. до н.е.), який склав збірник законів. З появою цього збірника права пов’язують виникнення багатьох суспільно-політичних та правових інститутів. Запровадження писаного права зумовилося майновою нерівністю, загостренням відносин між людьми, незадоволенням бідноти. „Закони Лікурга”мали на меті стабілізувати суспільство. Лікург провів земельну реформу, за якою вся територія Спарти була поділена на 9-10 тисяч рівних ділянок за числом чоловіків-спартанців (назва ділянки - клер). Кожен спартанець отримав шляхом жеребкування ділянку, але не міг нею розпоряджатися (продати, або подарувати).
Із чисельних нововведень Лікурга першим і найголовнішим була Рада старійшин. У поєднанні з царською владою, маючи з нею рівне право голосу у вирішенні найважливіших справ, ця Рада стала запорукою добробуту і розсудливості. Двадцять вісім старійшин постійно підтримували царів, вчиняючи опір демократії, але одночасно й допомагали народові берегти батьківщину від тиранії.
Нікому із звичайних громадян не дозволялось проголошувати свою думку, і народ збираючись, лише затверджував або відхиляв те, що запропонують старійшини і царі.
Але після натовп шляхом вилучення і додавання став викривляти і ламати затверджені рішення, і тоді царі Полідор і Теопомпзробили до ретри (ретра - усний договір, закон) такий припис: „Якщо народ постановить помилково, старійшинам і царям розпустити”, - тобто рішення прийнятим не вважати, а піти і розпустити народ з тої причини, що він викривляє і переінакшує краще і найкорисніше.
Перших старійшин Лікург призначив із тих, хто брав участь у його, задумі. Потім він постановив замість померлих кожного разу обирати з-поміж громадян тих, хто досяг шести десяти років, тих, які будуть визнані найдоблеснішими.
Народ і в цьому випадку, так само як у інших, вирішував справу криком. Претендентів вводили не усіх відразу, а по черзі, у відповідності із жеребом, і вони мовчки проходили через збори. Обраним оголошувався той, кому кричали найдовше і найголосніше за інших.
Лікург надав державному управлінню змішаного характеру, але наступники його, бачачи, що олігархія все ще надто сильна надівають на неї, ніби вуздечку, владу ефорів - наглядачів.
Створення посади ефорів сприяло не послабленню, а зміцненню держави: воно тільки на перший погляд було поступкою народові, а насправді ж – посилило аристократію.
Відмовившись від надмірної влади, спартанські царі, разом з тим, позбавлялись ворожості і заздрощів.
Друге і найсміливішеіз перетворень Лікурга - переділ землі:
Лікург умовив спартанців об’єднати усі землі, а потім розподілити їх знову і надалі зберігати майнову рівність. Кожен наділ був такого розміру, що давав сімдесят медимнів (медимн - 52,5 л.) ячменю на одного чоловіка і дванадцять на жінку і відповідну кількість рідинних продуктів.
Потім Лікург ліквідував у Спарті не подібні і зайві ремесла, щоб завдати розкошам і прагненню до наживи ще більшого вдару, Лікург провів третєі найкраще перетворення - встановив загальні обіди: громадяни збиралися разом і усі їли одну й ту ж саму їжу.
Займатися ремеслами їм було суворо заборонено.
Низькою і рабською вважали вони будь-яку ручну працю, будь-які турботи, пов’язані з наживою.
Объяснение:
Олимпийские игры в Древней Греции проводились раз в 4 года2) К участию в Олимпийских играх допускались все свободнорожденные греческие граждане. Кроме того, к участию в Играх не допускались преступники или в святотатстве. Женщины не могли даже присутствовать на играх.3) 10 месяцев участники должны были тренироваться в своем родном городе. А ровно за месяц до открытия они должны били приехать в Олимпию и дальше готовится там.4) в пятиборье входили: борьба, бег, прыжки, метание копья, метание диска5) Выдающиеся атлеты становились уважаемыми людьми. Весь мир восхищается древнегреческими статуями атлетов, их пропорциональной мускулатурой, а многие люди стараются стать на них похожими, и начинают заниматься атлетической гимнастикой
Внутренняя и внешняя политика Лжедмитрия II
Локальные успехи Лжедмитрия II были кратковременными. Удивительно вообще, как он смог собрать под свои знамена сколько-нибудь значительные силы. Видимо, в народе еще сохранялась наивная вера в чудесное предыдущего самозванца. «Тушинский вор» решил начать восхождение к власти с белорусских городов Пропойска и Стародуба. Именно здесь он рискнул объявить себя «царем Димитрием Иоанновичем». Вокруг него стали собираться остатки польской шляхты, часть казачества, мятежники атамана Ивана Болотникова (сколько нам твердили в свое время о первой «крестьянской войне» под предводительством последнего…). Весь этот, без преувеличения, пестрый сброд, ведомый весьма сомнительным субъектом, предпринял поход сначала на Брянск, затем на Тулу. Удалось даже одержать победу над войском Василия Шуйского и стать лагерем в подмосковном Тушино. Под контролем войск самозванца оказались значительные территории севернее от Москвы. Лжедмитрию II покорились Ярославль, Вологда, Ростов, Суздаль, Владимир. Поддержку самозванцу обеспечивало широкое народное недовольство боярской властью и лично Василием Шуйским. Впрочем, поляки, в руках которых «тушинский вор» был просто марионеткой, грабили и самих крестьян. В 1609 году поляки решились на открытую интервенцию и осадили Смоленск. Провалилась и попытка посадить на русский трон польского королевича Владислава. Талантливый военачальник и опытный стратег М.В.Скопин-Шуйский окончательно расстроил планы самозванца. Тому ничего не оставалось, кроме бегства в Калугу, где он вскоре и принял бесславную смерть.