Объяснение:
Конец 15 - начало 16 веков с Европе сопровождался бурным ростом торговли, производства расцветом культуры и географическими открытиями. Это дало повод многим историкам характеризовать этот период человеческого развития как начало Новой эпохи.
Бурно развивались капиталистические отношения, породившие два принципиально новых класса - буржуазию и наемных рабочих. Наемные рабочие обладали личной свободой, и зависели от буржуазии экономически, не имея собственных орудий производства, труда и частной собственности. Появились рыночные отношения.
Новая эпоха не могла обойтись без новых географических открытий. Она характеризовалась необходимостью обнаружения новых заморских территорий, которые стали бы источником новых богатств и появления новых рынков сбыта своей продукции. Так в 15 веке состоялось плавание Колумба в Индию, во время которого мореплаватель, зная о том, что Земля круглая, поплыл в обратном направлении, думая, что все равно приплывет в Индию, в итоге открыл совершенно новую часть света - Америку. Начинается освоение и завоевание американского континента.
Новая эпоха значительному росту науки и культуры в Европе, появлению термина Возрождение - расцветает интерес к античной культуре, потому и происходит Возрождение. Основная черта - гуманизм, интерес к человеку и его деятельности.
Наконец, Новая эпоха привела и к Реформации - общественно-политическое движение в Западной Европе, направленное на реформирование церкви. Появляются новые прогрессивные течения в церкви, протестующие против злоупотреблений в католической церкви, например против продажи индульгенций. Во многих европейских странах получил распространение протестантизм, как национальные ответвления католич. церкви, например лютеранство в Германии, кальвинизм во Франции, англиканство в Британии.
Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан.
У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби - від солдата до полководця Римської імперії.
Для більш ефективного керівництва частинами величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління - тетрархія (у перекладі - влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану. Для резиденції він обрав місто Нікомедію на північно-східному узбережжі Малої Азії. Тож Рим перестав бути центром імперії, оскільки тетрархи правили зі своїх міст-резиденцій.
Давні греки та римляни називали всіх іноземців, що не володіли грецькою та латинською мовами, варварами - від не зрозумілого для їхнього вуха нагромадження проривних та дрижачих звуків.
Готи - запальна назва одного з германських союзів племен першої половини І тис. н. е. Вихідці зі Скандинавії, готи на початку н. е. переселилися до Прибалтики, а на рубежі 2-3 ст. - у Східну Європу.
Аби впоратися з повстаннями та захистити імперію від ворожих навал, Діоклетіан збільшив чисельність армії.
Усю імперію було поділено на військові округи, їх очолювали військові командири, а провінції - цивільні чиновники. Кордони провінцій не збігалися з кордонами округів. Командири та намісники провінцій стежили один за одним та доповідали про все правителям.
Селяни сплачували податок за землю та за кожного члена родини, а городяни - подушний. Для обчислення податків було проведено перепис населення. Податки збиралися не лише грошима, а й продуктами й товарами.
Унаслідок реформ занепад в імперії уповільнився. У 305 р. Діоклетіан відмовився від влади та повернувся в рідну Далмацію (узбережжя Адріатичного моря), де в м. Спалато збудував собі палац. Тут були величезні зали для урочистих прийомів, храм Юпітера, навіть мавзолей імператора. За переказами, під час смути, що спалахнула в імперії, до Діоклетіана прибули колишні співправителі, сенатори Риму, з проханням повернутися на трон. Однак він з гордістю продемонстрував їм… грядки власноруч вирощеної капусти.
я руський не знаю!! ♀️♀️♀️♀️♀️♀️