ну Россия стала опасна для стран Европы после победы Наполеона. Конечно,она претендовала на то,чтобы получить больше территорий,в том числе выход к Черному морю, но на каком то совете(не помню),европейские страны стали возмущаться из за наглости Александра.поэтому Россия получила лишь небольшую часть новых территорий(вроде Польши..и еще чего то) и не получила выхода к Черному морю, иначе она стала бы очень экономически развитой страной(а европейские страны этого боялись).
вот как то так. это "грубо говоря".
Відповідь:
Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
ответ: Во времена Конфуция писали на узеньких дощечках 'из расщепленного бамбука. Тонкую кисточку или палочку обмакивали в черную тушь и наносили иероглифы сверху вниз. Если делали ошибку, то соскабливали написанное ножом. Потом в дощечках делали отверстия и продевали бечевку. Связка бамбука и была древнекитайской книгой.
Изготовление древнекитайских бамбуковых книг
1. Писать на деревянных пластинах было нелегко, но еще труднее было их изготовить. Для того, чтобы создать будущую книгу, необходимо было бамбуковые заготовки разрезать на коленца, а потом расщепить на тонкие полосы. Чтобы защитить древесину от загнивания и от всевозможных насекомых, её прогревали на костре.
2. Вычищенные и высушенные тонкие пластинки бамбука соединяли по несколько штук с металлических скоб. Китайская книга была похожа на современные раздвижные шторы. Позже стали использовать выструганные пластинки. Готовые к написанию полотна имели длину от 20 до 70 см и ширину 10-15 см. После ряда исследований, было выявлено, что для частной переписки использовался бамбук длиной около 23 см, а для правительственных законов – 68 см.
3. Рукотворные книги не выцарапывались, как раньше, а были написаны особым раствором. Для написания иероглифов китайцы применяли сок лакового дерева, из которого готовили специальные «чернила» . «Тушь» получалась очень качественная и стойкая, допущенную ошибку можно было удалить, только хорошенько поскоблив ножом. Из волокон бамбука изготавливался инструмент для письма, напоминающий кисть. Текст на пластинах писали справа налево, сверху вниз. Каждая вертикальная строка содержала от 10 до 40 иероглифов.
4. Одна деревянная планка считалась страницей книги. Через отверстие в верхней части дощечек продевалась бечевка, с которой соединялись между собой несколько страниц книги, представляющих законченное произведение. Созданные, таким образом, книги были чрезвычайно неудобны в хранении и пользовании, занимали слишком много места. Древние издания часто приходили в негодность: веревки рвались или перетирались, а планки лопались или ломались.
5. Для создания иногда требовалось до нескольких тысяч бамбуковых пластин. Такие «издания» были настолько тяжелы, что их невозможно было поднять вручную, приходилось перевозить на телегах. Иногда полотна из бамбука вначале связывали, а затем наносили текст.
6. Знаменитый своим умом и преданностью, придворный ханьского императора Уди по имени Дунфан Шо описал жизнь своего правителя с символов, использовав 3 000 дощечек. Чтобы доставить произведение в императорские палаты, потребовалась всех слуг, которых было пару десятков.
7. Древнекитайские книги не только писались и читались, но и подвергались редактированию. Благодаря своему трудолюбию, первый циньский император Цинь Шихуана каждый день прочитывал и корректировал до 60 кг бамбуковых книг. Несмотря на все неудобства, древнекитайские бамбуковые книги просуществовали до правления династии Восточная Хань (25-220), когда на их место пришла первая бумага.
Объяснение: