Розумовський був посланим на роль гетьмана Єлизаветою, а до того він проивав своє життя в Росії і був навчений їхній культурі, тому прибувши до України він був під повним контролем Єлизавети. Не дивлячись на це він відновлював будівництво, спорудив гетьманську резеденцію у Батурині. Попри все Розумовському вдалося оновити Гетьманщину.
Мазепа був більше зосереджений на політичній та військовій діяльності і в цих напрямках створював і запроваджував реформи. Він також підтримував науку та освіту , відкривав школи для дітей впливових старшинських родин, де вони готувалися до подальшої адміністративної діяльності. Також був створений Чернігівський колегіум(1700р) і Києво-Могилянський колегіум отримав статус академії(1701р)
Пояснення:
В 553 либо 554 году после разгрома жужаней тюрками в столицу Тюркского каганата прибыло иранское посольство, преследовавшее цель заключения военного союза против государства эфталитов — врага Ирана и бывшего союзника Жужаньского каганата. Для тюрков перспектива союза открывала возможность закрепиться в Средней Азии и взять под свой контроль Великий шёлковый путь. Договор был скреплён браком шахиншаха Хосрова I Ануширвана с дочерью Истеми (от этого брака родился будущий шахиншах Ормизд IV).
По поручению Мукан-кагана Истеми во главе большой армии выступил на запад весной 554 года. Не встречая по пути серьёзного сопротивления, ябгу к 555 году дошёл до Аральского моря. По пути им были подчинены усуни, нушиби, дулу[5], а также подвластные эфталитам Хотан, княжества Семиречья[6] и Хорезм. Эфталиты были не в состоянии отреагировать на эти события из-за войны в Индии.
Истеми, зная о занятости Хосрова I Ануширвана боевыми действиями с византийцами, также не стал в одиночку атаковать эфталитов, обратив внимание на север, где в 556 году подчинил абаров[7] и наткнулся на сопротивление хионитов, вар, огоров и, возможно, примкнувшей к ним части жужаней. Война с ними тянулась до 558 года, когда тюркам удалось изгнать остатки разбитых племён за Урал (там беглецы стали известны как авары). Подойдя к берегам Волги, тюрки не стали форсировать реку, а вернулись назад. К этому времени (в 557 году) Иран заключил перемирие с Византией и был готов вместе с тюрками начать войну с эфталитами.