1. Упереджене ставлення:
Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр.
У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди.
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори.
З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами.
2. Найбільша загроза:
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою – означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії.
3. Докази упередженості:
Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира.
Миллион лет назад на территории современного Казахстана появились первые люди, которые заселили урочище Каратау. Это были собиратели, которые в течение палеолита осваивали соседние территории. На смену каменному веку пришли мезолит и неолит, оставившие следы пребывания людей в Казахстане. Эта часть Евразии стала одним из центров формирования кочевых цивилизаций. Древние племена приручили и освоили коня, научились делать изделия из камня, кости, металлов. Археологи находят следы проживания в Казахстане племен, которые занимались разведением животных, земледелием, воевали с соседними племенами. В бронзовый век люди, заселявшие казахские степи, освоили боевую колесницу, которую можно найти на многочисленных наскальных рисунках. Их делали люди в святилищах и храмах, размещая колесницу рядом с пляшущими людьми, богами, верблюдами, быками. Это говорит о том, что этот транспорт имел особое значение в обществе древних казахов. Представителей знати, в том числе воинов, племена хоронили в огромных курганах. К самым известным относятся: Некрополь Бегазы. Некрополь Дандыбай. Некрополь Тагискент. В период бронзы уже изготавливались кинжалы, оружие, ножи, украшения, а также осваивались древние медные рудники. Большинство из них используются до этих пор. Именно в периоды бронзы и меди стали появляться большие города, поселения, которые защищали рвы. За мощными стенами жили воины, жрецы, ремесленники и знать.
Источник: https://kazakhstanlife.ru/istoriya-kazaxstana/
Что касается реформ Петра 1 в духовной сфере - подразумевается церковная реформа, которая лишила православную церковь автономии и подчинила ее, как орган, государственной власти. Собственно, в данном контексте это призвано демонстрировать, что Петр 1 стремился избавить народ от невежества и пребывания во власти страха перед господом, которым православная церковь тех времен активно пользовалась для устрашения крестьян. На самом деле данную реформу можно расценивать как желание пополнить свою казну общеизвестными финансами, испокон веков активно получаемыми церковью от народа. Кроме того, вводя такую реформу, Петр 1 автоматически освобождал себя от обязательств послушания перед церковью в общем и перед патриархом в частности (реформа предполагала упразднение патриаршества как такового).