Військові дії в Сицилії в початковий період війни розвивалися для римлян досить успішно. Римське військо у 264 р. без труднощів здобуло Мессану й рушило в глибину Сицилії. Грецькі міста, налякані недавньою перемогою Рима над Тарентом, піддавалися одне за другим, а навіть могутні Сиракузи розірвали зв'язки з Карфагеном і визнали над собою протекторат Римської держави. А сиракузький тиран Гієрон перейшов на їх бік. У 262 р. за його підтримки римляни після піврічної облоги оволоділи одним з найбільших міст Сицилії, що знаходилося в руках карфагенян, — Акрагантом. Це був серйозний успіх, але вже тоді римлянам стало зрозуміло, що подальша боротьба з Карфагеном не обмежиться діями військ на суші і що необхідно створити свій власний флот. В західній частині острова карфагенці укріпилися сильно, а їхній полководець Гамількар Барка, тобто «Гамількар Блискавка», успішно відбивав римські напади. Узбережні міста Карфаген боронив за до свого флоту, який також блокував береги Сицилії і Південної Італії.
Объяснение:
Невдача африканської експедиції затягнула війну і переконала римлян, що не так легко здобути Карфаген. Військові дії знову зосередилися на території Сицилії і йшли із змінним успіхом. Ця боротьба коштувала римлянам багато трудів і грошей. Наново треба було будувати флот, бо через недосвідченість римських адміралів то в бою, то у часі морських хуртовин затонуло багато кораблів. Врешті Римській державі не стало на це фондів, і патріотичні громадяни власним коштом будували нові судна. Хоч справа виглядала безнадійно, все ж Рим завзято йшов до своєї мети. У 251 р. римляни отримали велику перемогу під Панормом, після якої карфагенянам довелося очистити майже всю Сицилію. Але незабаром командування військами карфагенян в Сицилії перейшло в руки талановитого полководця Гамількара Барки, який, спираючись на прибережні міста, що залишилися під владою карфагенян, і на перевагу флоту Карфагена, зумів створити римлянам довголітню активну протидію. Останні бої велися при західному узбережжі Сицилії, де карфагенці вперто боронили свої порти Дрепанум і Лілібей. Цілих вісім років втратили римляни, щоб опанувати ці міста.
В конце XIX — начале XX века в Липецком крае ускоряются темпы развития промышленности. Подъем в экономике связан с падением крепостного права, ускорившим процесс утверждения капиталистических отношений. Расширение железнодорожного строительства развитию широких торговых связей, увеличивало спрос на металл, уголь. Уже в конце XIX века Елец, Липецк, Грязи имели железнодорожную связь с крупными промышленными центрами: Москвой, Орлом, Воронежем и городами юга.
Развитие промышленности оказало влияние на сельское хозяйство, которое становится товарным. В это время значительно расширяется торговля хлебом. Хлеб вывозится не только на рынки нашей страны, но и за границу- Продажа хлеба за границей привела к повышению его цеп на внутреннем рынке.
В Липецке во второй половине XIX века возобновляется разработка железной руды, являющейся сырьем для мелких металлообрабатывающих мастерских. В это время купец Милованов построил металлургический завод, который состоял из литейного и машиностроительного цехов. Он размещался на месте нынешней ремонтно-строительной конторы.