7 февраля 1646 года была введена новая пошлина на соль. Из-за этого цена на товар массового потребления выросла, соль стали меньше покупать, и у торговцев стал появляться залежавшийся товар, который со временем портился. Население было недовольно. В результате в 1647 году налог был отменен, но для возмещения потерь сократили жалованье служилым людям. Все это в 1648 году вызвало Соляной бунт в Москве и других городах. 1 июня 1648 года народ стал требовать выдачи Бориса Морозова (именно он тогда оказывал сильное влияние на Алексея и его политику). Царь отправил Морозова в Кирилло-Белозерский монастырь. Но в этом бунте погибли родственники Алексея: П.Т. Траханиотов и Л.С. Плещеев. Царь пошел на уступки, и взимание недоимок прекратилось. Позже, когда волнения стихли, Морозов вернулся ко двору, но уже не занимал лидирующие позиции в управлении. При Алексее Михайловиче усиливалось самодержавие. В 1653 году был последний созыв Земских соборов. Боярская дума сохранилась, но ее роль уменьшилась. В 1654 году был создан Тайный приказ, который подчинялся непосредственно царю. Повышается роль приказной бюрократизации. В 1649 году было составлено Соборное уложение. Оно стало законодательной базой на долгие годы. Был увеличен оклад служилых людей. В 1648 году крестьянам, а также их родственникам было запрещено менять место жительства, т.е. они были прикреплены к земле. Сыск беглых крестьян стал бе т.е. теперь было законодательно оформлено крепостное право. Запрещено насильно обращать крестьян в холопов. Также было закреплено понятие преступления. К нему относились заговоры против государя, попытки убить или покалечить царя, измена.
ответ:З прийняттям християнства в культурі Київської Русі змінилося уявлення про сенс життя людини, який сьогодні осмислюється як спрямування до духовного самовдосконалення. Майбутнє людини залежало від її власного вибору моделі буття. Дотримання християнських чеснот було запорукою прилучення до світу вищих, релігійних цінностей у сакральному світі. Порушення ж релігійних норм буття тягло за собою розплату в потойбічному світі. Розрив між тілесним і духовним началами долався за до аскетизму, концентрованим утіленням якого стало чернецтво.
Християнська церква, впроваджуючи сталі, незмінні основи життя, канонізувала норми релігійного світобачення та буття людини. З метою їх канонізації та уніфікації норм у давньоруських храмах і монастирях створювалися майстерні з переписування книг і бібліотеки - у Софійському соборі (за часів Ярослава Мудрого), Києво-Печерському монастирі тощо. Водночас особлива значущість емоційно-почуттєвих начал, культурного "минулого" слов'янства детермінувала специфічне для християнської церкви Київської Русі піднесення культу Богородиці.
Культура Київської Русі була відзначена мовним плюралізмом, обумовленим наявністю слов'янських діалектів та диглосією - існуванням давньоруської та церковнослов'янської літературно-писемної мов. Ці два варіанти мов не існували відокремлено один від одного, однак мали різні сфери функціонування. Давньоруська була мовою усного побутового спілкування, ділового листування, юридичних актів ("Руська правда"), літописів та пам'яток світської літератури ("Слово о полку Ігоревім"). Церковнослов'янська мова використовувалася в сакральній літературі.
Объяснение:
