область человеческой деятельности, охватывающая различные стороны духовной жизни человека и общества, а также система знаний и мировоззренческих идей, присущих конкретному культурно-историческому единству или человечеству в целом
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
Объединённое княжество Валахии и Молдавии полностью находилось в Европе. Его восточная граница пролегала по реке Прут, а на юге проходила по линии Болград — Кагул — озеро Сасык — Чёрное море. Одновременно внутренняя административная граница с Османской империей проходила по реке Дунай на юге. Таким образом, княжество имело узкую полосу земли между Дунаем и границей с Россией, которая тянулась от городов Галац и Брэила до Чёрного моря. На юге административная граница с Османской империей проходила строго по реке Дунай. У Баната румынская граница поворачивала на северо-запад, где соприкасалась с Трансильванией. Далее она шла строго по вершинам Карпато-дунайских гор, сначала поворачивая на восток, а затем на север. В районе Буковины румынско-австрийская граница шла на восток до верховья реки Прут.
За время существования Объединённого княжества румынская граница один раз менялась. Это произошло после Русско-турецкой войны 1877—1878 годов, когда от Османской империи была получена Северная Добруджа, а Российской империи была передана Южная Бессарабия. Теперь румынская граница с Российской империей на юго-востоке проходила по Килийскому гирлудельты Дуная до Чёрного моря. С Болгарией новая граница пролегала от реки Дунай по прямой линии до моря. Объединённое княжество имело внешние границы с Австро-Венгрией на западе, северо-западе и севере, а также с Россией на востоке. На юго-востоке оно омывалось Чёрным морем. До 1877 года княжество имело общую внутреннюю границу с Османской империей, с 1877 года оно стало независимым княжеством, а на юге образовалась Болгария.
Духо́вная культу́ра — область человеческой деятельности, охватывающая различные стороны духовной жизни человека и общества, а также система знаний и мировоззренческих идей, присущих конкретному культурно-историческому единству или человечеству в целом. .