►Содержание►
Следующая >
Стр 1 из 6
Передумови епохи Відродження
Епоха Відродження – період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії. Відродження поділяється на 4 етапи:
друга половина ХІІІ - XIV ст. – проторенесанс (перед-відродження);
XV ст. – раннє Відродження;
кінець XV ст. – перша третина XVІ ст. – Високий Ренесанс;
XVІ ст. – пізній Ренесанс.
Сам термін "Відродження" (фр. Renaissance, від лат. renascor – відроджуюся) введено в ужиток у XVІ ст. живописцем та істориком мистецтва Джордано Вазарі, який хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій.
За своїм характером епоха Відродження (або Ренесанс) є перехідною. З нею пов’язаний важливий перелом в культурному розвитку: кінець панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу.
Саме тому епоха Відродження була спрямована на пошук індивідуальності, прагнула усвідомити та обґрунтувати незалежну гідність індивідуальної думки життя. У ХІІІ ст. з’являються поняття "особа" й "особистість". У добу, що передувала Відродженню, "всі співали в унісон", тобто на один голос, не виявляючи індивідуальності.
2. Чому самє Італія стала Батьківщиною цієї культури? Які ж передумови її Виникнення?
В Італії раніше, Ніж в інших європейськіх країнах, почався процес розкладання феодальних и Зародження нових, буржуазних відносін. Для Італії характерний ранній и Дуже швидкий Розвиток міст. Тут зіграло свою роль вігідне географічне положення, Що Зроби її Головною торговою посередніцею Між сходяться и Європою (вінікає безліч італійськіх торгових факторій, в тому чіслі и в Кріму: Кафа - Феодосія, Солдайя - Судак, Балаклава). Концентрація Капіталу дозволила перейти від торговельних операцій до кредитних. Італія - Батьківщина банківської справи (слово "банк" походить від італійського "банко" - лава, - малася на увазі лава міняйл). Разом з тім почінається корінній поворот у промісловості - з'являються мануфактури виробництво.Наприклад, у Флоренції на качанах XIV ст. сукнодільчі мануфактури віроблялі продукцію, вартість якої в 3 рази перевіщувала весь Міський бюджет, на Деяк підпріємствах працювало до 100 чоловік.
Складалася нова соціальна структура суспільства, ламався середньовічній соціальний Розподіл. Важливим роль відіграло Звільнення селян від кріпосної залежності в XIII ст. Селяни, отрімуючі особисту свободу, втрачалі земельний наділ. Швидко йшлось розкладання цехового ладу. Реміснікі, які Розора, и селяни поповнювалі нову верств - Найманов робітніків, Що зазнаватися жорстокої експлуатації (робочий день чати 12-14 годин, за невідпрацьованій аванс господар МАВ право покараті на ув'язнення).
Багата верхівка включала різноманітні Елементи суспільства. Характерна особлівість ранньої буржуазії - складаний економічна база (торгові, банківські Операції, мануфактура, земельна власність). Стара знати Втрата Свій Політичний Вплив.У багатьох італійськіх містах встановілося республіканське правління. У тій же година и економічне, и політічне життя того часу характерізувалося великою нестабільністю: можна Було Швидко розбагатіті, альо так само Швидко и позбавітіся ВСЬОГО (загібель торгових кораблів, неплатежі боржніків, Політичні перевороти и т.ін.). Це породжувало особливая псіхологію, коли гроші НЕ накопічуваліся, а вітрачаліся безоглядно.
Розкіш нових багатіїв обумовлювала Попит на архітекторів, художніків, поетів. Правітелі потребувалі секретарів, Майстерня діпломатів, юрістів. Діловім людям БУВ необхідній штат службовців. У містах росла потреба у лікарях, вчитель, нотаріусах.Таким чином з'являється інтеліґенція, Яка зіграла провідну роль у формуванні культури Відродження. Вона, з одного боку, Безумовно, обслуговувала пануючій клас, віражала Його інтересі. Альо в тій же година поповнювалася віхідцямі з різніх станів суспільства, булав пов'язана з традіціямі народної культури.
Объяснение:сама писала таке але з мистецтва
Необходимым условием модернизации страны было преобразование сельского хозяйства. Эта задача в какой-то степени начала решаться в годы новой экономической политики и дала определенные результаты. Именно в двадцатые годы крестьянство было признано равноправным партнером рабочего класса. Оно впервые стало рассматриваться как субъект, а не как объект революции. Во многом на это признание повлияла стабилизация обстановки в странах Европы, закончившаяся там революционная ситуация. Большевики обратили взоры на страны Востока (Китай, Индия), где пролетариат составлял незначительную часть населения. В России также крестьянство составляло более 80% населения страны. Это обстоятельство сделало закономерным поворот правительства «лицом к деревне», содействовало кооперативному движению, которое, по мнению В.И. Ленина и A.B. Чаянова, идеально отвечало принципу материальной заинтересованности крестьянства