1.Древний народ кангюев, который сформировался на основе группы сакских племён присырдарьинских районов, в III веке до н. э. создал своё государство, известное под названием Кангха — Кангюй.
2.На месте кангюйских поселений в большом количестве находят зерна проса, ячменя, пшеницы, а также семена дыни, арбуза, яблони, винограда, абрикосов, овощных культур.
3.Китайские источники сообщают, что правители в государстве Кангюй носили название «Чао-ву»Однако некоторые исследователи сомневаются в правдивости этого факта, так как это название у правящего дома Кан появляется только в своде Бэй ши (Вэй шу), а сама информация о царстве носит противоречивый, и возможно, компиляционный характер, зачастую ставя вопрос о информационной логике и достоверности сведений
4.В правление Ли Шиминя канцзюйцы несколько раз предлагали вступить в танское подданство, но император решил, что отправлять войска так далеко на запад будет тягостно для народа.
После эпохи Хань лексическая форма «Канзюй» в текстах китайских исторических источников начинает постепенно вытесняться наименованием «Кан», что фиксирует, вероятно, начавшийся с конца IV — начала III века процесс медленного распад мини-империи Кангюй на ряд крупных политических субъектов, одним из которых стало государство Алань (бывшее владение Яньцай).
В III в. н. э. Кангха была завоёвана кочевыми племенами
5.хз
Тайпинское восстание 1850-64 крестьянская война в Китае против федерального гнёта маньчжурской династии и иностр.колонизаторов.Причинам восстания явились усиления федеральной эксплуатации,налогового бремени и агрессия капиталистического. держав,обусловившие крайне обострение кризиса кит.феод,общества.Т.в. вспыхнуло в провинции Гуанси летов 1850.Идейным вождём восставших был сельский учитель Хун Сюцюань,организовавший релит."Общество поклонения Богу"Байшандихо,к-рое проповедовало идею создания "небесного гос-ва великого благоденствия "-Тайпин тяньго (отсюда название восстания).
Объяснение:
вот)
У ІІІ столітті з шведського Готланду до теренів України прибув народ готів. Вони створили на українських перше готське королівство Оюм, що об'єднувало землі по обидва берега Дніпра. З готами пов'язують археологічну Черняхівську культуру. Під впливом Риму готи прийняли християнство і брали участь у Першому Нікейському соборі. Чимало германізмів української мови походять з готської: «князь», «меч», «хліб» тощо. У IV столітті готи зазнати нападу гунів зі сходу. Частина готів лишилася в Україні, визнавши гунське верховенство, а інша частина —мігрувала до Криму, Балкан, Італії й Іспанії, де створили власні держави.
У VIII—X століттях Східна Європа стала місцем діяльності шведських вікінгів (норманів), які в руських літописах названі варягами. Через українські землі по Дніпру проходив шлях із варягів у греки, по якому велася торгівля між Скандинавією та Візантією. Вздовж цього шляху вікінги-руси заснували власні поселення-політії, які розвинулися у князівства. Одним із таких князівств став Київ, де правили варязькі князі Аскольд та Дір. За літописною легендою їх заступили інші вікінги — Олег та Ігор, які дали початок новій українській державі — Київській Русі. Онук Ігоря, князь Володимир охрестив цю державу, визначивши її цивілізаційний розвиток, а праонук, князь Ярослав уклав союзи з Англією, Францією та скандинавськими країнами шляхом шлюбів. Тісні політичні й культурні контакти між Руссю і Скандинавією тривали до ХІІІ століття, до монгольської навали зі сходу