Восточные венеты, упоминаемые в древних хрониках как Вене́ды, Вене́ты (лат. Venedi, Venethae, Venethi; греч. Ούενέδοι), иногда Эне́ты(лат. Veneti; греч. Ενετοί), в германском произношении — Ве́нды, Винды (нем. Wenden) — племенная группа, известная до VI в. и упоминаемая древними историками Геродотом, Помпонием Мелой, Плинием Старшим, Тацитом, Клавдием Птолемеем, Иорданом, размещаемая ими к востоку от Вислы — от балтийского побережья до северных Карпат и низовьев Дуная. Опираясь на эти источники, многие исследователи считают венедов непосредственными предками древних славян VI—VIII веков[1][2] (вендов, склавен и антов).
Українські козаки — козацькі підрозділи, які початково було зорганізовано з метою оборони південно-руських земель, що увійшли до складу Князівства Литовського, від степових орд що було спричинене тотальним наступом Східного Світу, і Великого Степу, в рамках християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння, на територію сучасної України[1]. Згодом брали активну участь у війнах з Московським царством на боці Речі Посполитої, а від XVII ст., у рамках Визвольної війни, і супроти останньої. Надалі, через суперечки з внутрішньо та зовнішньо політичного курсу, під час періоду що отримав назву «Руїна», воювали, у тому числі супроти один одного, переважно у союзі з різними сусідніми імперіями[2], до складу яких зрештою були інкорпоровані.
Объяснение: