Объяснение:
Остальные типы древних цивилизаций основаны главным образом на растениеводстве (симбиозе человека с растениями), таким же древним, как загонная охота. Один из самых древних типов растениеводства сложился в долинах великих рек Востока – Тигра и Евфрата, Хуанхэ, Нила, Аму-Дарьи и др., а также в Центральной и Южной Америке). Здесь режимы земледелия полностью зависели от гидрорежима. Поэтому главным условием производства сельскохозяйственных культур и, следовательно, самого существования людей, было искусственное регулирование режима рек при каналов и дамб для обводнения (гидромелиорации) исключительно плодородной почвы. При жарком климате это обеспечивало в нормальные годы (без стихийных бедствий) довольно высокие урожаи овощей, фруктов, злаков.
1)
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.
2)
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
1)На западном направлении Россия стремилась ликвидировать свою внешнеполитическую изоляцию
.
2)Большое значение приобрело среднеазиатское направление. Русское правительство осуществило программу присоединения Средней Азии, ее дальнейшего освоения и колонизации.
3)Особое звучание приобрел восточный вопрос. Россия участвовала дипломатическими, политическими и военными методами, в освобождении от османского ига.
4)Во второй половине XIX в. было решение о усиления российских экономических и военно-стратегических позиций на Дальнем Востоке.
5)Россия проводила доброжелательную политику по отношению к США.